Home Ukraine Україна — українською Російські вибори. Путін отримав мандат на подальшу ескалацію напруженості у світі

Російські вибори. Путін отримав мандат на подальшу ескалацію напруженості у світі

261
0
SHARE

На виборах президента РФ Володимир Путін отримав найвищій результат за всю новітню історію Росії, заручившись підтримкою 76% голосів виборців. Водночас, явка була найнижчою за весь час проведення президентських виборів
18 березня в Російській Федерації відбулося те, що офіційна влада чомусь вперто називає “виборами” президента. Хоча насправді мова йде скоріше про перепризначення верховного лідера на черговий шестирічний (раніше – чотирьохрічний) термін. З одного боку, “вибори” нічого не вирішували – адже абсолютно ніхто не сумнівався в пролонгації повноважень нинішнього російського монарха. З іншого – голосування все ж таки мало важливе символічне значення, адже мова йшла про рівень суспільної підтримки не так персонально Путіна та його режиму, як генеральної лінії на конфронтацію з усім світом, причому – ціною значного зниження життєвих стандартів пересічного росіянина.
Становлення режиму
Насправді, останні реальні та конкурентні вибори президента РФ відбулися у далекому 1996 році, коли чинний господар Кремля Борис Ельцин (а ліберали, навіть відносні, майже ніколи не бувають популярні у російському суспільстві) зійшовся в поєдинку з кандидатом від КПРФ Генадієм Зюгановим. Реваншистські настрої в російському суспільстві домінували вже тоді, і Зюганов був значно популярнішим за відносно ліберального Єльцина. Проте, завдяки тотальній підтримці олігархату (який контролював ключові ЗМІ), політичних еліт та нечисленних реформаторів, що спромоглися об’єднатися задля недопущення на престол комуніста, Єльцин спромігся виграти вибори.
Вже наступні перегони засвідчили повну без альтернативність російського політичного життя: сили реваншу на чолі з прем’єр-міністром і екс-очільником ФСБ Володимиром Путіним перемогли у першому турі з рахунком у 53 відсотки голосів.
Засівши у Кремлі, Путін дуже швидко монополізував усю владу. З олігархічною вольницею зразка 1990-х було покінчено, керівники велетенських фінансово-промислових груп або присягнули новому володареві (як Абрамович та Потанін), або були змушені тікати за кордон (Березовський, Гусинський), або ж опинилися у в’язниці (Ходорковський). Медіаактиви були конфісковані і поставлені на службу режиму, опозиція – знищена політично (а подекуди – й фізично). Завдяки тотальному контролю над ЗМІ, агресивній націоналістичній та анти західній риториці (яка так до вподоби більшості громадян Федерації) та сприятливій кон’юнктурі на зовнішніх ринках (передусім – високим цінам на вуглеводні), що дозволяла тримати рівень життя людей на більш-менш пристойному рівні, Володимир Путін став надзвичайно популярним. Гоніння на представників великого бізнесу закріпило архетип ний образ доброго царя, що карає злих бояр; а протистояння з Заходом лестило самолюбство пересічного росіянина.
При цьому проблеми в Росії за часів правління Путіна наростали як сніжний ком. Розгул злочинності, шалена корупція, грабунок держави найближчим путінським оточенням (на очах колишні друзі, тренери та кухарі Володимира Володимировича перетворювалися на нових олігархів); домінування в економіці великих державних корпорацій при несприятливому кліматі для малого та середнього бізнесу; міграція талановитої молоді на Захід внаслідок неможливості знайти застосування вдома; тотальна залежність економіки від експорту вуглеводнів (фактично, країна продавала нафту і купувала за ці гроші все інше); зміна етнічного складу великих міст внаслідок шаленої неконтрольованої міграції з Середньої Азії та Північного Кавказу.

Continue reading...