Чи готовий Зеленський розстатись із першим номером Слуги народу, звідки конфлікт між Разумковим і Зе!командою та яке останнє випробування для спікера вигадали на Банковій – читайте в матеріалі Української правди.
Осінь 2019 року була піком політичних можливостей президента Володимира Зеленського. Після парламентських виборів новий президент нарешті отримав змогу доукомплектувати своїми людьми ключовий для політики трикутник влади: Офіс президента, Кабмін і Верховну Раду. Андрій Богдан, Олексій Гончарук та Дмитро Разумков стали першою « трійкою », яка іменем Зеленського мала керувати країною. За два роки із тієї трійки керівників на своїй посаді зберігся лише спікер парламенту Разумков. Але й він, останній із « перших », має всі шанси в дуже недалекому майбутньому перейти у статус « колишніх ». Голосування за так званий антиолігархічний закон напружило до останньої межі і без того непрості стосунки спікера з Банковою. В команді Зеленського уже відкритим текстом говорять про можливість відставки голови парламенту. Чи готовий Зеленський розстатись із першим номером « Слуги народу », звідки конфлікт між Разумковим і Зе!командою та яке останнє випробування для спікера вигадали на Банковій – читайте в матеріалі « Української правди ». У попередніх серіях: коротка історія конфлікту Дмитро Разумков на посаді спікера відрізнявся від колег зі « Слуги народу », та й від нової влади загалом. З першого засідання парламенту він зважав не лише на представників монобільшості, але й на депутатів з малих фракцій. Таке ставлення з боку представника команди Зеленського до « старих » еліт виглядало досить незвичним. Нова влада показово насміхалась над Порошенком, Тимошенко, Медведчуком та рештою. Разумков на цьому тлі вибивався зі строю. Навпаки – голова ВРУ намагався коректно комунікувати з усіма і таким чином завоювати авторитет у залі. Іншими словами, Разумков став для інших фракцій людиною з нової влади, « з якою ще можна поговорити ». Натомість спікер досить швидко зайшов у конфлікт з Офісом президента. Формальною причиною було бажання тодішнього голови ОПУ Андрія Богдана прийняти 73 законопроєкти в » турборежимі » – на першому ж засіданні Ради дев’ятого скликання. Разумков сказав, що сам не збирається й іншим не дасть аж так порушувати регламент. Разумков став для інших фракцій людиною з нової влади, « з якою ще можна поговорити » фото: Дмитро Ларін » Діма прийшов до нас і каже: а що скажуть інші фракції? Ми офігіли: « Нафіга ти дивишся на інші фракції, у тебе своїх 250 депутатів! » Він каже: « а що я скажу Тимошенко? » – « Та посилай її на ***! « , – розповідав УП в 2019 році один з поважних тогочасних представників Зе! Команди. Так, власне, і зародився непублічний конфлікт тодішнього голови Офісу зі спікером Ради, який говорив: « Я голова усього парламенту, а не його частини ». Неприязнь між Богданом і Разумковим тривала аж до звільнення Андрія Йосиповича з Банкової. Цікаво, що взимку 2020 року, коли в коридорах влади активно обговорювали заміну Богдана на Єрмака, голова ВРУ підтримував такий хід. Мовляв, Єрмак не лізе в його роботу і завжди дуже « конструктивний і привітний ». Але із заміною голови ОПУ стосунки голови Ради та Банкової не покращилися. Навпаки – конфлікти перейшли на вищий рівень, його недолюблював вже не лише голова Офісу, але й сам президент. З кінця 2019 року Разумков почав активно демонструвати свою власну позицію, яка не завжди збігалася з позицією партії і особисто президента. Наприклад, він показово не брав участі у 5 запитаннях від Зеленського, утримувався при запровадженні санкцій проти каналів Медведчука, публічно критикував ідеї секретаря РНБО і заочно з ним дискутував про олігархів, або й просто насміхався у медіа з різного роду посіпак Банкової. Всі ці шпильки відчутно дратували Єрмака із Зеленським. Тим паче, коли соціологічні дослідження почали показувати, що в голови ВРУ рівень довіри не набагато гірший, ніж у президента: Разумкову довіряють 32% українців, Зеленському – 33%. Але невдоволення Зеленського має більше « понятійну » природу: коли нова команда заходила у владу, то уклала джентльменську угоду, що ніхто не буде займатись власними політичними проектами і кар’єрами, а всі працюватимуть на команду. » Ми якось так домовилися, що всі працюємо на одного фронтмена і поки в одній команді, то ніхто не будує собі окремої кар’єри. Діма зразу почав займатися собою і працювати на власне майбутнє « , – зізнався свого часу в розмові з УП один із лідерів Зе!команди. Останньою краплею для Банкової у відносинах із головою парламенту стало направлення ним до Венеціанської комісії запиту про надання висновку щодо закону про олігархів.
