В Україні сьогодні набув чинності закон № 2268-VIII “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”.
Датою старту окупації опосередковано названо дату початку тимчасової окупації Криму 20 лютого 2014 року, через посилання на інший закон.
Документ визначає тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей такі, де збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація РФ встановили контроль (а це суша, води, надра та повітря). Межі таких територій має визначити Президент за поданням Міноборони на основі пропозицій Генштабу ЗСУ. Повну відсутність військовослужбовців РФ на окупованих територіях мають встановити Міноборони та МВС України шляхом спільного подання Президентові України, який виключно на цій підставі схвалює відповідне рішення. Початок та завершення заходів із забезпечення нацбезпеки та протидії агресії РФ визначаються рішеннями Верховного головнокомандувача, яким наразі є Президент.
Стверджується, що РФ попри окупацію не отримує жодних прав на території, причому тривалість окупації не має значення.
Майже всі акти, видані окупаційною адміністрацією РФ, недійсні і не створюють правових наслідків, окрім документів про народження чи смерть людини на тимчасово окупованих територіях.
На Росію покладається відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану Україні, органам державної влади та місцевого самоврядування, як і зобов’язання забезпечити захист цивільного населення.
Україна ж, зі свого боку, має вживати заходи для забезпечення державного суверенітету, зокрема санкційні, а також використовувати механізми міжнародної співпраці для збереження і посилення санкцій проти РФ. Органи в Україні збирають дані про права людини на тимчасово окупованих територіях, а також мають створити міжвідомчий координаційний орган, щоб узагальнити позицію держави у питанні відсічі і стримуванні збройної агресії РФ, а також підготувати консолідовану претензію проти РФ.
Для протидії агресії Генштаб ЗСУ застосовує сили і засоби за погодженням із відповідними керівниками. Власне, стратегічне керівництво силами та засобами ЗСУ – це справа Генштабу ЗСУ, а керівництво військовослужбовцями безпосередньо у Донецькій і Луганській областях – справа Командувача об’єднаних сил. Він реалізовує свої повноваження через Об’єднаний оперативний штаб. Зі свого боку, Генштаб має розробити положення про Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, прописати там повноваження Командувача цим штабом.
