«Росії прийдеться за все заплатити – і політичним покаянням, і виплатою репарацій»
Про цю війну ще буде написано багато досліджень. Необхідно зрозуміти, як сталося так, що у глобалізованому світі XXI століття, коли пам’ять про дві криваві світові війни ще жива, стала можливою агресія небачених із 1939 року масштабів. Аналогії із нацистською Німеччиною майже столітньої давності не дають відповіді на питання про її причини, хоча деякі асоціації щодо наслідків вже проглядаються. Ця війна – перша в історії людства, яка відбувається за часів існування соціальних мереж, мобільних телефонів, з яких можна керувати супутниками, самих супутників, з яких видно все на землі, атомних електростанцій, бойових дронів та інших технологічних складових сучасної цивілізації. Це зовсім інша війна, ніж було будь-коли, і вже перші десять днів агресії дуже промовисто говорять про те, що чекатиме цих та майбутніх агресорів, якщо вони все ж таки з’являться після неминучої поразки Росії. Можна називати багато політичних, психологічних і технічних причин цієї війни. Але здається, що в самій їх суті лежить те, що двадцять два роки назад Росія намертво застрягла в минулому. У той час, як світ пішов уперед, навіть не зважаючи на криваві теракти і локальні конфлікти на основі релігійної чи етнічної ненависті, Росія пішла назад. Чеченські війни мали б стати для світу «першим дзвіночком» стосовно того, як вирішуються політичні питання у країні, де при владі «маніяк від КДБ». У Європі й досі існує чимало сепаратистських рухів, але ще нікому не приходило в голову вирішувати подібні питання «килимовими» бомбардуваннями, як у Грозному. Світ вже тобі б мав зробити висновки, але не зробив. Більше того, рік за роком розрив між ментальністю творення світу майбутнього і нескінченими «безсмертними полками» минулого ставали все очевиднішими. Історію треба пам’ятати, але не переписувати.
