Володимир Зеленський не досягнув бажаного результату у Вільнюсі, але назвати зустріч НАТО провальною точно не можна. Кореспондент
Саміт НАТО не став для України проривним, але й провальним його назвати ніяк не можна
Саміт НАТО у Вільнюсі, який проходив 11-12 липня, мав всі можливості стати дійсно історичним: і для самого Альянсу, і для України. Але, на жаль, узгоджена раніше формула запрошення до вступу, яка була більш вигідна нашій державі, була переписана вже під час саміту. Політичний оглядач “Телеграфу” Юлія Забєліна провела у Вільнюсі два дні і сьогодні розповість, що передувало зміні формулювань, яку роль в цьому процесі відігравали Сполучені Штати, а також чому саміт все ж не можна назвати провальним.
Ще до початку саміту у Вільнюсі офіційний Київ озвучив одне гучне рішення щодо України: міністр закордонних справ Дмитро Кулеба в твіттері написав, що союзники по НАТО досягли консенсусу про відміну ПДЧ (плану дій щодо членства) на шляху України до Альянсу. Пізніше цю інформацію озвучив і президент Литви Гітанас Науседа, зазначивши, що це значно спростить шлях для України.
Однак, як пізніше розповідали джерела “Телеграфу”, це мало бути презентовано на саміті, як одна з перемог для України. Сама заява про ПДЧ, яка прозвучала до саміту, не була узгоджена з усіма учасниками.
Та українська влада ще задовго до події неодноразово заявляла, що саме хоче отримати від саміту — офіційне запрошення України до Альянсу і чіткий графік членства. Це мало б стати політичним рішенням, оскільки б не означало ні застосування 5-ї статті НАТО, ні автоматичного вступу України в Альянс, а дійсно показало б, що двері для України відкриті не лише на словах. Про те, що Україна не може вступити до Альянсу під час війни, українські можновладці озвучували публічно й раніше.
Але в перший день саміту стало зрозуміло, що у підсумковому комюніке не буде бажаного для України формулювання. За інформацією джерел “Телеграфу” в українській владі та серед західних дипломатів, головні противники цього були США та Німеччина.
Саме Штати наполягли на тому, щоб формулювання звучало як “запрошення Україні приєднатись до НАТО, коли союзники погодяться і будуть досягнуті умови”, а Німеччина запропонувала запровадити механізм Річної національної програми (РНП), який має контролювати хід виконання цих самих умов за допомогою міністрів закордонних справ країн НАТО. І це при тому, що ще в понеділок вранці був попередньо напрацьований текст, який влаштовував Україну.
Хоча про важливість реформ, перш за все, в сфері оборони, судової влади, і антикорупції також говорять, але варто зазначити, що це лише другорядні причини відмови.
