На тлі європейського енергетичного переходу Україна бачить себе одним із найбільших експортерів “зеленого” водню. Але для реалізації задуманого потріб.
На тлі європейського енергетичного переходу Україна бачить себе одним із найбільших експортерів “зеленого” водню. Але для реалізації задуманого потрібні серйозні інвестиції.
Докладніше про водневу енергетику, що таке “зелений” водень, навіщо він потрібен, а також про український потенціал у цій сфері, – у матеріалі РБК-Україна.
Зміст
“Сірий”, “блакитний”, “зелений”: яким буває водень і навіщо він потрібен
Світові тенденції та чому ЄС розраховує на “зелений” водень з України
Який потенціал України та де з’являться “водневі долини” “Сірий”, “блакитний”, “зелений”: яким буває водень і навіщо він потрібен
Водень – найпоширеніший хімічний елемент у природі. На його частку припадає 75% маси Всесвіту, а на Землі водень міститься у воді, природному газі, вугіллі та нафті.
Водень називають чистою альтернативою метану, що становить основу газу. Його розглядають як довгострокове рішення у стратегії скорочення викидів у найбільш углеродомістких секторах, включаючи виробництво електроенергії, транспорт тощо.
Головна характеристика, яка робить водень (H2) привабливою альтернативою викопному паливу, – це здатність “горіти” без виділення СО2. Теоретично ним можна замінити все паливо, а існуючі технології дозволяють отримувати водень, використовуючи лише воду та електрику.
Ще одна важлива характеристика – енергію у вигляді водню можна зберігати довше, ніж в акумуляторах. І при необхідності вона знову може бути перетворена на електрику або спалена замість викопного палива.
Для отримання водню його необхідно відокремити від інших елементів. Основні методи – паровий риформінг метану та електроліз (розщеплення води за допомогою електрики). Залежно від способу одержання кінцевий продукт розрізняють умовно за кольорами.
Паровий риформінг як найпопулярніший вид виробництва є конверсією (з’єднанням) метану з водяною парою. На виході отримують водень і вуглекислий газ як побічний продукт. Якщо в процесі CO2 викидається в атмосферу, водень називають “сірим”. Якщо уловлюється, то “блакитним”.
За даними Міжнародного агентства з відновлюваної енергії (IRENA), близько 98% водню одержують за допомогою викопного палива. Інші 2% – з використанням джерел відновлюваної енергії (вітер, сонце та вода) для розщеплення молекул води на водень та кисень у ході електролізу. При ньому не виділяється жодних парникових газів, тому такий водень називають “зеленим”.
Водень вже використовується як паливо для автомобілів. За кількістю водневих заправок лідирує Китай, на другому місці Японія, далі йдуть Південна Корея, Німеччина та США. А міжнародний поштовий оператор DHL, наприклад, має парк фургонів, здатних проїхати на водні 500 км без дозаправки. Крім того, він вважається паливом майбутнього для кораблів та авіації.
Нафтопереробка, виробництво аміаку, метанолу та сталі – основні галузі, що потребують значних обсягів H2. І оскільки в промислових масштабах виробляється лише “сірий” водень, Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) наголошує на важливості переходу на “зелений”.
