10-річна боротьба за порятунок унікальних каспійських тюленів змусила казахстанську вчену пережити морози та моторошні картини
Радіо Свобода друкує цей матеріал в серії публікацій про довкілля з огляду на конференцію ООН зі зміни клімату
Асель Баймуканова провела десять років, намагаючись дізнатися більше про каспійських тюленів і причини різкого скорочення їхньої чисельності – пошук, який почався із особистої зустрічі, що змусила її не спати ночами.
«Я підповзла ближче і побачила тюленя, який ледве дихав, його шия заплуталася в рибальській сітці, яка прорізала шкіру», – розповідає казахстанська вчена.
Баймуканова приєдналася до міжнародних дослідників, які спостерігають за тюленями. Відтоді вона побувала в десятках експедицій, часто проводячи години, нерухомо лежачи в суворих умовах.
«Якщо ти тихо лежиш на березі, вони можуть підпустити тебе ближче. На метр. Одного разу, коли я лежала, кілька тюленів намагалися лягти поруч зі мною. Я була така щаслива, що вони, можливо, сприйняли мене за свою. А іноді вони проводять власну «розвідку». Не тільки тобі цікаво, вони теж за тобою спостерігають, – каже Баймуканова.
«Ви встановлюєте комунікацію, зв’язок. Це надзвичайне відчуття, з яким погодиться будь-який біолог: коли ти зустрічаєшся з чимось дивовижним».
Каспійські тюлені – єдині морські ссавці в Каспійському морі, які більше ніде не живуть. На початку 20-го століття їхня популяція налічувала понад мільйон, а зараз, за оцінками, скоротилася до 70-300 тисяч. Ці цифри не є точними, оскільки вони не були ретельно вивчені.
Баймуканова працює в Інституті гідробіології та екології, некомерційній організації, яка вивчає, чи можуть каспійські тюлені адаптуватися до мінливого середовища. Свою роль відіграє комплекс факторів – людська діяльність, забруднення, зміна клімату та висихання Каспійського моря – всі вони відіграють певну роль.
