Невтомне бажання Кремля пограти м’ язами на європейських кордонах, постійні загрози з боку Російської Федерації, вкотре активізували в ЄС розмови про посилення обороноздатності. Нещодавно в Європі знову згадали про ідею створення « військового Шенгену» . Та чи слід очікувати,…
Напередодні початку російсько-білоруських військових навчань «Захід-2017», які відбуваються дуже близько як від кордонів України, так і від кордонів країн Балтії та Польщі, міністр оборони Литви Раймундас Каробліс, під час зустрічі з керівниками оборонних відомств ЄС в Таллінні, закликав керівництво Євросоюзу створити «військову Шенгенську зону». «Проект військового Шенгену охоплює як спрощення процедур, так і інвестиції в інфраструктуру. Даний проект підтримує багато держав, його практична реалізація важлива як для ЄС, так і для НАТО», – зазначив він.
Безпекова автономія ЄС?
Щоразу, коли активізуються розмови про підвищення європейської обороноздатності, критики цієї ідеї говорять, що таким чином Європа прагне до автономії від альянсу. Наприклад, коли у 2015 році голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер почав говорити про створення єдиної європейської армії, у Польщі заявили, що такий проект може зіпсувати стосунки і співпрацю з США.
Втім, насправді ні про яку автономію не йдеться. Адже, по-перше, подібна незалежність – це дорого. За словами аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Петренка, більшість європейських держав-членів НАТО (навіть провідних, як Німеччина) і так не підтримують регламентовані Альянсом витрат на оборону на рівні 2% від ВВП. «Якщо ж європейські країни не готові платити навіть відповідний відсоток на НАТО, то мені складно уявити ситуацію, де вони обійдуться без американського фінансування», – повідомляє він.
Тому, коли мова йде про «військовий Шенген», мова йде лише про спрощення ряду процедур для того, щоб війська могли вільно пересуватись туди, де вони потрібні.
Справа у тому, що зараз ця можливість регламентується статтею 5 Статуту НАТО. В ній мова йде про те, що у разі збройного нападу на одну або кілька країн – членів Альянсу, НАТО надасть їй або їм допомогу, «включаючи застосування збройної сили». Однак не все так просто. Згідно з існуючими процедурами, спочатку треба повідомити про напад Раду Безпеки ООН. Далі потрібно скликати екстрене засідання Радбезу, на якому і вирішуватиметься, які саме заходи потрібно вжити «для відновлення і підтримки міжнародного миру та безпеки». Ба більше, країни-члени Альянсу мають своє розуміння того, які дії у разі нападу на іншого члена НАТО є необхідними і чи потрібно брати участь у цих діях, вирішують самостійно. Таким чином, стаття 5 зовсім не гарантує негайної спільної відповіді країн НАТО на будь-яку агресію щодо членів Альянсу.
Саме тому експерти переконані, що питання створення «військового Шенгену» варто розглядати як посилення альянсу.
