Array
Рівно рік тому – 24 лютого 2022 року – Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Як пройшов той день, який для багатьох українців став, ймовірно, найдовшим у їхньому житті і запам’ятається на все життя?
24 Канал реконструював події в Україні протягом доби 24 лютого і згадав, як українська держава пережила перші години російської навали.”Стрибок мангуста”: що передувало вторгненню
З осені 2021 року Росія почала накопичувати на кордонах з Україною велику кількість військ. У лютому для багатьох стало зрозумілим, що війна неминуча й Росія лише шукає привід. Таким casus belli став “захист народу Донбасу” – спочатку росіяни проголосили українців, які живуть на Донбасі, окремим народом, потім вигадали його “геноцид”, а оскільки Україна не давала жодних підстав для цього – зробили все самі. Російська армія 17 і 18 лютого здійснила серію обстрілів Донеччини та Луганщини, звинуватили в усьому ЗСУ та оголосили масову евакуацію населення окупованих територій, далі окупанти оголосили про примусову й абсолютно незаконну мобілізацію місцевих чоловіків.
Росіяни та їхні поплічники навіть не намагалаись приховувати, що це фейк. Так, завдяки кривим рукам виконавців плану Путіна стала відома його кодова назва – “Стрибок мангуста”.
21 лютого Путін оголосив, що Росія визнає “незалежність” фейкових “ДНР” і “ЛНР” у межах адмінкордонів Донецької та Луганської областей (які Росія не контролювала), та заявив про введення військ. Це відбувалось на засіданні Ради Безпеки Росії, яке стало таким собі актом кругової поруки для усіх топів режиму Путіна. Наступного дня Путін підписав відповідний указ, а 23 лютого ватажки “ЛНР” і “ДНР” виклали записані заздалегідь ролики з проханням про воєнну допомогу і введення російських військ (які й так там були).
Україні були добре відомі плани росіян – розвідка про них дізналася ще восени, а тому були здійснені необхідні кроки для роззосередження військ та збереження ППО та воєнної техніки. Почалося формування сил тероборони та бойове злагодження частин ЗСУ. 23 лютого Верховна Рада оголосила надзвичайний стан в країні, починаючи з 00:00 наступного дня. А далі була війна.Промова Путіна та ракетна атака
Приблизно о 4:50 годині ранку (мабуть, щоб усе було майже як в пісні часів Другої світової: “22 июня ровно в 4 часа Киев бомбили – нам объявили, что началася война”) Путін з’явився у телевізорі і пафосно оголосив, що починає “денаціфікацію” та “демілітаризацію” України.
Мною прийнято рішення про проведення спеціальної військової операції,
– Путін оголошує про початок війни.
Для керівництва країни та армії російське вторгнення не стало несподіванкою, чого не скажеш про більшість громадян. Чимало з них вірили, що це все черговий блеф і Путін не наважиться на повномасштабне вторгнення. Більшість українців прокинулись вранці близько п’ятої ранку за Києвом від звуків вибухів – після завершення трансляції інфернальної промови Путіна, Росія здійснила масований ракетний обстріл українських територій.
Ворог випустив приблизно 150 крилатих і балістичних ракет.
Їхніми цілями стали як військові об’єкти по всій Україні, так і цивільні – житлові будинки та заклади освіти.
Це були перші з 5 000 російських ракет, які окупанти випустять по Україні та українцях за рік.Бої на кордоні
Ракетному обстрілу передували вторгнення російських диверсантів – першими в бій з ними вступили українські прикордонники. Завдяки великому тексту видання “Бабель” знаємо ім’я першого загиблого українського захисника – це старший наряду прикордонників Денис Ткач, він загинув у перестрілці в районі села Зоринівка, що на Луганщині, о 3:30 ранку.
Денис Ткач / фото ВСН
О 3:40 велика колона російських танків зайшла до України через селище Мілове та почала рухатись вглиб.
Вторгнення почалося з усіх боків – з Луганщини, з тимчасово окупованих Крима та Донеччини, з Харківщини, Чернігівщини та Сумщини, а також Білорусі.
О 3:59 почався бій на пограничному пункті Каланчак, також атаки зазнав Чонгар. У перші хвилини вторгнення загинули українські прикордонники, які жертвуючи собою намагалися затримати ворога.Пастка на Півдні
ЗСУ не зуміли зупинити 30-тисячне ударне угруповання росіян на Перекопі й мости з Криму не були підірвані. Ворог задіяв штурмову авіацію, встановив тотальний контроль у небі і мав 15-разову перевагу на землі. Російська артилерія, ракети та РСЗО паралізували спротив, що дозволило ворогу прорвати лінію оборони. Також, схоже, не обійшлося без зради – окупантам були відомі карти мінних полів і розташування українських військ. Що ж до чуток про нібито розмінування мостів і прикордонних територій – це фейк.
Українські захисники з 59-ої окремої мотопіхотної бригади, 124-ої бригади територіальної оборони та 137-й окремого батальйону морської піхоти та інших підрозділів опинилися під загрозою оточення та почали з боями відступати в бік Херсона. Уся територія від Криму до Херсона перетворилася на пастку, вихід з якої був фактично один – Антонівський міст.
Вдень 24 лютого росіяни вже були у Генічеську та Новій Каховці, захопили Каховську ГЕС та переправи через Північно-Кримський канал. Також стало відомо про вихід росіян до важливого логістичного центру – Мелітополя.
Ворог висадив десант у передмісті Херсона – Олешках та здійснив спробу захопити Антонівський міст, по якому йшла евакуація військових і техніки.
