Є припущення, що вже цієї осені Україна планує підготувати ґрунт для переговорів з Росією. Про це повідомляє The Kyiv Independent. Кажуть, що українська сторона хоче почати діалог про обмін полоненими всіх на всіх та порушити питання продовольчої і ядерної безпеки. При цьому це нагадує пункти, про які мовилось на першому Саміті миру.
Є припущення, що вже цієї осені Україна планує підготувати ґрунт для переговорів з Росією. Про це повідомляє The Kyiv Independent. Кажуть, що українська сторона хоче почати діалог про обмін полоненими всіх на всіх та порушити питання продовольчої і ядерної безпеки. При цьому це нагадує пункти, про які мовилось на першому Саміті миру.
Про інструменти впливу на Росію, співпрацю з Індією та Китаєм, а також мандрівки Владіміра Путіна – в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк.Які є інструменти примусу щодо Росії
Чи дійсно Україна планує перемовини вже цієї осені?
Україна сьогодні проводить ті дії, які мають примусити Росію усвідомити, що далі буде тільки гірше. Не тільки Курська операція, але взагалі все, що відбувається по лінії фронту.
І, безумовно, Україна завжди говорить про те, що на першому Саміті були відкриті тематичні майданчики. Це не тільки продовольча безпека. Це все, що стосується вільного судноплавства та торгівлі. До цього доєдналася велика кількість країн. І Україна говорить, що на цих тематичних майданчиках можна обговорювати правила ведення війни. Ми говоримо про ядерну та енергетичну безпеку.
Якщо Росія доєднається до тематичного майданчика й усвідомить, що не можна атакувати енергетичну інфраструктуру іншої країни, не отримуючи за це якусь відповідь, то це може бути не переговорний процес, а відкриті пункти, до яких можна долучитись. Це все вже проговорено.
Резолюції щодо цих пунктів підписані великою кількістю країн. Не тільки країнами, які підтримують Україну. Тематичні майданчики щодо продовження тем продовольчої, енергетичної та ядерної безпеки, а також гуманітарні аспекти, зокрема обмін полоненими та тілами, – всі вони працюють постійно.
Росія на будь-якому етапі, після того, як буде примушена в рамках лінії фронту чи економічного тиску, – може доєднатись, взявши на себе певні відповідальності. Однак Росія це не буде робити. Це не інсайди. Все, що стосується переговорних можливих чи неможливих процесів, має будуватись на розуміннях психотипу країни, з якою ви будете вести переговори.
Російська Федерація визнає тільки два інструменти впливу, це:
страх,
сила.
Тобто ви можете її примусити сісти за стіл переговорів і дотримуватись певних домовленостей. Все інше – це фікція. І тому ще раз наголошуємо, що сьогодні Україна, користуючись своєю суб’єктністю, збільшує інструменти примусу через війну, наприклад, у Курській області.
Україна активно працює з нашими партнерами щодо збільшення фінансових втрат Росії в рамках цієї війни. І оці два інструменти примусу точно можуть суттєво підсилити не тільки позиції України, але й тиск на Росію в цілому.
І третій інструмент найскладніший – дипломатичний примус. Є країни, від яких залежить Росія, які сьогодні мають зовсім інший рівень впливу на глобальний політичний процес, зокрема це Індія чи Китай. Сьогодні Україна інтенсивно працює для того, щоб разом зрозуміти одну просту річ. Якщо Росія не програє війну, то це ризик для всіх. Також і для тих країн, які сьогодні заробляють на Росії. Якщо ж вона програє і дотримуватиметься концепції міжнародного права, то всі отримують те, що потрібно для планування свого майбутнього.Як забезпечити продовольчу та енергетичну безпеку
Щодо продовольчої безпеки, говорять, що Україна вийшла на довоєнний рівень перевезень і торгівлі, навіть без участі Росії, яка вийшла з усіх цих угод. А що стосується ядерного питання, Україна дотримується всіх міжнародних правил, ми все це чудово розуміємо. Але, якщо для Росії пріоритетним є Схід, а не Курськ, то до Курської АЕС ми зможемо дійти. І тут ми виходимо на паритет в ядерній безпеці. Однак питання полонених зараз найскладніше.
Давайте почнемо із зернового коридору. Це оптимальний приклад того, як треба проводити переговори з Росією. Країна-агресорка певний час домінувала в акваторії Чорного моря. Вона нахабно говорила про те, що тільки росіяни даватимуть дозволи Україні торгувати зерном чи відправляти його в рамках гуманітарних ініціатив.
Після того, як Україна ефективно попрацювала з Чорноморським флотом, Росія замовкла. Немає більше ніяких впливів на зерновий коридор та продовольчу безпеку.
Так, у Росії є суттєвий вплив, адже вона продовжує атакувати певні регіони України й ми не можемо користуватись регіонами, де було дуже розвинене сільське господарство. Це суттєво зменшує відсоток присутності України на глобальному ринку продовольства.
Ви можете вести будь-які переговори з Росією, тільки тоді, коли вона втрачає, коли ви ефективно контролюєте ті чи інші напрямки. От зерновий коридор це показав. Без Росії можна все спокійно контролювати. Це буде розв’язанням питання і так само по інших напрямках.
Тепер щодо енергетичної безпеки. Це не тільки про АЕС, не тільки про Запорізьку чи Курську АЕС. Ні, це набагато ширше. Росія використовує один із ключових елементів цієї війни. Ми з вами це розуміємо. Це удари по енергетичній інфраструктурі України, які направлені на суттєве погіршення якості життя для значної частини цивільного населення.
Що сьогодні у нас відбувається? Так, ми ще не досягли паритету, не знищуємо в такому обсязі, як би хотілось, російську енергетичну інфраструктуру. Україна постійно говорить, також і на першому Саміті миру, що мовиться не тільки про фіналізацію війни. Це про правила, по яких ця війна має відбуватись. Війна має певні правила, які були прописані, а Росія обнулила ці всі правила.
Заборонено завдавати системних ударів по енергетичній інфраструктурі, яка забезпечує цивільне населення. Це пряма заборона. Росії наплювати на ці заборони, тому вона атакує. Чому вона це робить? Тому що відчувала неможливість її покарати за це. Немає інструментів глобального примусу Росії дотримуватись правил ведення війни.
Після того, як Україна почала завдавати ударів по російських нафтобазах, по частині енергетичного каркаса Росії. З’ясувалось, що інструменти примусу Росії до адекватної поведінки в цьому напрямку також існують. Але для цього треба масштабувати удари по цій інфраструктурі. Тоді все буде співставно. Тобто, якщо окупанти знищуватимуть нам інфраструктуру, то вона буде знищена у них так само. І це дійсно інструмент примусу Росії.
Тепер переходимо до відповідних Конвенцій щодо поводження з військовополоненими. Росія маніфестно, демонстративно все це порушує. Ці судилища не можуть існувати. Щодо них ти не можеш використовувати внутрішню юрисдикцію і судити їх на підставі якихось своїх уявлень про те, що таке війна. Тому що ти захопив цих людей на території іншої країни. Твоя юрисдикція не розповсюджується. Це війна на території України й ці люди діють відповідно до законодавства України.
Поки Росія не буде примушена це визнати, вона буде проводити оці показові, в рамках пропаганди, судилища.
Що для цього потрібно? Тут ми переходимо знову ж таки у Курську область.
