Напередодні зустрічі Байдена з Путіним багато американських ЗМІ відзначали наступний парадокс: з одн…
«Найочікуваніша зустріч року», як деякі західні медіа охарактеризували переговори Джо Байдена і Володимира Путіна у Женеві, принесла вельми скромні результати. Розбіжності між країнами з багатьох питань світового порядку денного зберігаються. Що в осяжній перспективі унеможливлює якесь «перезавантаження відносин» або ж «угоду століття» з перерозподілу сфер впливу у світі. Детальніше – нижче у матеріалі РБК-Україна. Напередодні зустрічі Байдена з Путіним багато американських ЗМІ відзначали наступний парадокс: з одного боку, до зустрічі президентів США і РФ прикута увага всього світу, від заходів такого рівня прийнято очікувати якихось результатів, що змінюють глобальний порядок денний. З іншого боку, ніяких підстав розраховувати на серйозний прорив у двосторонніх відносинах немає. Тим більше – на якісь домовленості, що зачіпають треті країни, перерозподіл зон впливу, завершення довгограючих конфліктів у «гарячих точках» і т.д. Показово і те, що ще за кілька днів до саміту стало відомо, що спільного брифінгу двох президентів не буде. Отже, не було і очікувань, що Байден і Путін зможуть пред’явити публіці якесь реальне досягнення, підписати спільний документ не декларативного характеру. Завдання-максимум на саміт, яке Білий дім формулював у своїх публічних виступах і розмовах не під запис – донести до Кремля думку про те, що епоха Дональда Трампа пройшла і тепер США будуть займати більш жорстку позицію щодо РФ, не спускаючи з рук агресивні дії. Ще одне завдання – спробувати домовитися з питань, які можуть представляти обопільний інтерес: обмеження окремих видів озброєнь або відновлення нормальної роботи дипломатичних установ. «Вся мета полягає у тому, щоб Путін пішов зі словами: «Американці нас розкусили, вони нас оточили», – цитує свого співрозмовника у Білому домі видання Time. Відкритим залишалося питання, як саме США можуть реагувати на ворожі дії РФ. Рішення Байдена де-факто не заважати реалізації проекту «Північний потік-2», незважаючи на позицію своїх найближчих соратників, показало, що президент США не готовий йти на крайні заходи у протидії Москві, принаймні, поки що. «Байден передасть Путіну список вимог. Що буде, якщо російський лідер їх проігнорує?» – напередодні саміту задалося питанням The Washington Post. І конкретну відповідь видання дати так і не змогло. Тим більше, що президент РФ в останні тижні не дав жодних підстав розраховувати на коригування російської політики, що, зокрема, було добре помітно у його інтерв’ю американському каналу NBC. Путін традиційно або заперечував причетність Росії до якихось агресивних дій, на зразок кібератак на США, або вдавався до так званої тактики «whataboutism», застосовуваної Москвою ще з часів «холодної війни»: на критику на свою адресу вказувати на якісь явні або уявні проблеми в США. Наприклад, відповідаючи на питання про переслідування опозиціонера Олексія Навального, Путін почав говорити про штурм Капітолію і порушення політичних прав американських громадян. Президент РФ Володимир Путін (Фото: GettyImages) Як раніше розповідав РБК-Україна екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, на зустрічі за закритими дверима обидва президенти цілком ймовірно будуть повторювати свої ж тези, які і так озвучують публічно.
