Як вирішити накопичені за багато років проблеми? Як повернути Крим не лише на карті, а фактично? Що має зробити Україна, щоб Крим в Україні у 2050 відчував себе вдома?
У рамках підготовки до “Кримської платформи” відбувся унікальний захід – форсайт-сесія “Крим 2050”. Майже 70 економістів, соціологів, військових експертів, правозахисників, екологів, фахівців з міжнародних відносин, громадських активістів, журналістів, митців разом думали про ключові чинники, які формують майбутнє Криму. Це була спроба дослідити ключові чинники, що формують майбутнє Криму в усіх його аспектах. Були опрацьовані різні сценарії розвитку подій та створене спільне бачення бажаного майбутнього, що стало би важливим кроком у справі повернення півострова і кримчан додому. Подібні дослідження майбутнього зазвичай стають першим кроком до його формування, адже той, хто не має власного проєкту, стає лише ресурсом для тих, у кого такий проєкт є. Як вирішити накопичені за багато років проблеми? Як повернути Крим не лише на карті, а фактично? Що має зробити Україна, щоб Крим в Україні у 2050 відчував себе вдома? Тренди, що визначають майбутнє Сім експертних груп описали понад 70 ключових трендів, що визначатимуть майбутнє Криму. Економічні тренди: економічна китаїзація світу, кліматичні зміни та нові вимоги до агросектору, економічна туркізація регіону Чорного моря, накачування російськими грошима окремих територій, секторів економіки та політиків, розвиток туризму, віддалена робота та деурбанізація, розвиток відновлювальної енергетики та опріснення, розвиток нових логістичних коридорів та авіахабів, розвиток видобутку вуглеводнів на шельфах та збільшення енергетичної незалежності, збільшення фокусу економіки на людському капіталі, здоровий спосіб життя та продовження активної фази життя, можливості Криму для проживання європейських пенсіонерів, глобальні зміни у виробничих процесах та логістиці, цифровізація та розвиток креативних індустрій, вимивання корпоративної культури великого бізнесу. Політичні тренди: розмиття поняття держави, зміна ідентичностей, віртуалізація політики, статус суб’єктності / об’єктності України, зростання авторитаризму, зменшення простору свободи, реалізація принципу “ніщо про Україну та Крим – без України та Криму”, Крим як можливість для України отримати більшу суб’єктність й авторитет у світі чи Крим як проблема, представленість півострова у медійному просторі, колонізація Криму, створення / заміщення владних інституцій в Криму, протистояння “рускому міру” та російським наративам, наявність чіткої й зрозумілої державної програми щодо Криму. Воєнні тренди: гібридні війни, включаючи інформаційні; нові технології війни, міграційні процеси та відповідні демографічні зміни, старіння населення та зміна його етнічного складу, поширення зброї масового ураження, у тому числі хімічної та біологічної, посилення боротьби за ресурси, професіоналізація війни, зменшення участі людини, збільшення ролі технологій, зміна системи безпеки та регіональних союзів, втрата державою монополії на війну, нові форми залучення цивільного населення до війни. Екологічні тренди: кліматичні зміни, підвищення рівня Світового океану, збільшення кількості катастроф, нестабільність водних ресурсів, підвищення пожежної небезпеки, деградація екосистеми: ерозія ґрунтів, абразія, зростання чисельності населення та мілітаризації Криму, деградація природного заповідного фонду, забруднення побутовими відходами, вичерпання водних і лісових ресурсів, втрата наукових досліджень у сфері екології Криму, втрата сільського та рибного господарства Криму та ресурсів для оздоровлення, збільшення уваги міжнародної спільноти до екологічних проблем, руйнування екосистеми Чорного та Азовського морів, поширення альтернативної енергетики. Технологічні тренди: поширення 5G, кіберзагрози, асиметрична війна, зелена енергетика, біоінженерія, техноавторитаризм, зростання креативного класу у великих містах, кращі умови для технологічних індустрій. Соціально-культурні тренди на рівні суспільства: глобалізація, мультикультурність, поляризація / атомізація на рівні громад, поширення “руского міра”: формування образу України як ворога, закритість інформаційного простору, побудова хибної реальності, пост-правда, мілітаризація культурного простору, мізінтерпретація культурної спадщини, популяризація кримськотатарської культури в Україні, більша увага до національних меншин і прав корінних народів, зміна рівня і швидкості включення у світові процеси, вплив наративів Північного Кавказу на кримських татар, розпач та дезорієнтація, розмивання ідентичності на індивідуальному рівні, відсутність незалежних ЗМІ та недержавних організацій в Криму, зневіра в державних інституціях, тотальний контроль за релігійним життям в Криму. Соціально-психологічні тренди на рівні особистості: зростання контролю над особистістю, звуження кордонів приватності, збільшення тривалості життя, кіборгізація: нові способи та інтерфейси комунікації, ускладнення самоідентифікації, її регіоналізація, “внутрішня еміграція” внаслідок страху і низької довіри, зовнішній локус контролю, кліпове мислення, атомізація, ригідність, мілітаризація свідомості, вакуум культури. Тренди були класифіковані на (н) невідворотні, тобто такі, на які не впливають ті чи інші суб’єкти, та (в) варіативні, тобто ті, що піддаються впливу, або характер дії яких невизначений чи може мінятися. Метафори та джокери Учасники та учасниці форсайту намагалися знайти метафори теперішнього та майбутнього півострова. Теперішнє Криму описувалося метафорами “опустелення”, “телереальність”, “консерва”, “вкрадене майбутнє”, “широко заплющені очі”, “повітря за ґратами”, “військовий концтабір за яскравою вивіскою”.
