Array
Наближається річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця війна ознаменувала створення нового типу світопорядку. Цивілізований світ офіційно обговорює можливості авіаційної та танкової коаліції для України, натомість майбутнє Росії – в позбавленні будь-яких політичних, ідеологічних та інформаційних впливів.
Цього місяця своїми офіційними виступами Джозеф Байден буде « фіксувати нове політичне життя », натомість Владімір Путін – « стару політичну смерть ». Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу розповів радник глави Офіса Президента Михайло Подоляк
Нагадаємо, що у першій частині інтерв’ю ми вже писали про « великий » наступ Росії, скупчення ворожої авіації біля кордону України та можливу масовану ракетну атаку 24 лютого. Читайте першу частину – за посиланням.Мобілізація в Україні
Незалежно від того, де ми перебуваємо, ті, хто залишається в Україні, чи ті, хто з різних причин переїхав за межі України для того, щоб зберегти своїх дітей, – продовжують донатити ЗСУ. Я тільки дивуюсь від того, як відкриваючи той чи інший збір, ми його закриваємо протягом однієї доби максимум для того, щоб купити дрони, купити щось, що точно допомагає або полегшує життя нашим ЗСУ.
Донати – це супер, я навіть не буду говорити, тому що громадянське суспільство абсолютно круто підтримує армію й державу як таку. Я трошки про більш чутливі питання, про мобілізацію, наприклад, говорю.
Це ж не питання, що всі сміливі, що всі готові, але я не хочу, щоб у суспільстві поступово збільшувалась кількість питань: « У нас є права й ми не зобов’язані йти ». Служити, чи добровольцем і таке інше. І що давайте шукати варіанти, як від цього відмовлятись. Я хочу, щоб ми про це щиро говорили.
Я розумію, що у нас є можливості впливати, є можливості про це говорити лозунгами. Але я хочу, щоб ми були щирі в тому, чи ми точно всі розуміємо, що треба робити у війні. Це ж війна, це не якась гра, тобто, може, в когось є розуміння, що це якась гра, а це не гра. Це питання виживання й можна про це говорити.
Якщо ти боїшся, так і скажи: « Я боюсь ». Не тому, що у мене є якесь право не захищати країну свою, що тобі просто страшно, ти про це говори, будемо шукати тоді варіанти, як з тобою працювати.
Я вважаю, що мобілізація – це навіть не про те, щоб йти на передній край, мобілізація – це про те, щоб бути готовим воювати, це тренування, це певний психологічний стан, це захист країни. От я про це. Я хочу, щоб коли ми про це говорили, ми говорили не тільки про донати, а ми говорили про складні психологічні питання, коли молоді люди 20 – 30 років шукають можливість « відкосити ».
Це ж треба обговорювати, але нехай вони про це говорять прямо: « Ми боїмося, ми не підемо ». А не шукають можливості типу « ми ж не такі, як Росія, нас не мають примушувати ». Ми не примушуємо, ми просто ставимо питання: « Ми будемо жити в Україні? ». Тоді говоріть про це. Як ви готові допомогти вижити Україні? Якщо не готові, так і скажіть: « Не готові, готові щось інше робити ».
Але просто не треба обманювати й не треба створювати ці інформаційні кампанії « давайте шукати можливості відкосити ЗСУ ». Це я так, з точки зору того, що є більш складні питання, ніж донати, ніж підтримка держави й таке інше.
Повне інтерв’ю з Михайлом Подоляком: дивитися відеоВручення повісток військкоматами
Тут я вже додам, що є в нас і « Гвардія наступу », яка набирає всіх охочих для того, щоб йти визволяти, повертати українські наші рідні території. Туди вже подали заявки, здається, більше 20 тисяч охочих. І є історія знову-таки з тим, як вручають повістки. І їх дуже не те, що багато, але вони привертають увагу. І, зокрема, це відбувається на Одещині з цими затримуваннями, заламуванням рук.
Давайте правильно розставимо крапки. По-перше, « Гвардія наступу » – це супер. Це круто. Так само для мене дуже круто ЗСУ. Просто фантастичні люди.
Для мене не існує чогось, що не треба робити для них. Це важливо. Але щодо мобілізації. По-перше, давайте говорити про психологічний стан людей, які приходять вручити повістку, наприклад, а їм говорять, що ви не можете це робити, йдіть самі захищайте країну.
Це може спровокувати певний емоційний стан. Розумію, тому що рік великої війни, не просто війни десь там. А великої війни. Тому маємо з розумінням ставитися до людей, які змушені коректно на початку говорити про потреби ЗСУ. Це перше.
Друга складова. В кожному випадку будемо розбиратися окремо. Але я підтримаю військкомати. Тобто ТЦК сьогодні. Буду підтримувати. Бо це питання виживання моєї країни. Я буду на їх боці завжди. І буду завжди казати, що вони праві. Так, може, технології треба міняти. Може з ними психологічно працювати. Але я буду підтримувати.
Бо знову-таки Центри комплектування – це не про примус. Це про спробу захистити країну.
Третя складова. Ви говорите про багато таких епізодів. Але в мене є статистика, що не дуже багато порівняно з тим, що взагалі відбувається в країні. Багато добровольців є, які щиро йдуть захищати країну. Просто оці негативні моменти дуже спекулятивно, дуже добре продаються.
Вони збирають багато лайків. Люди починають це масштабувати. Не тільки наші люди. Хтось ще зацікавлений, щоб дискредитувати ці Центри комплектації, Міноборони, ЗСУ і взагалі спробу захистити свою країну. Це – Росія.
Для них принципово зменшити ключові 2 речі. Перше – вони хочуть розтягнути європейську спільноту, щоб нам не надавали зброю чи принаймні повільно максимально її надавали. Друге – зменшити можливість набирати нам людей, які потрібні для того, щоб захистити країну. Це – дві ключові пропагандистські кампанії Росії.
Я не говорю, що немає ексцесів. Ми прямо говоримо. Не боїмося цього. Так, є певні проблеми. Але пояснюю. Психологічний стан такий сьогодні, що, коли ти приходиш, а над тобою знущаються. А ви знаєте, як люди вміють казати: « Я права всі знаю, ви не можете до мене підходити, в мене все зафіксовано. Не можете зі мною спілкуватися ».
Я хочу, щоб люди говорили про це публічно. Боїшся? Скажи тоді: « Я боюсь. Не хочу йти захищати країну. Я хочу, щоб ви там за мене повмирали. Я в цей час буду в ресторані сидіти і буду чекати, коли зможу далі навчатися як ні в чому не бувало ».
Я хочу, щоб люди про це говорили. І це зрозуміла мотивація. І ми будемо розуміти, на кого розраховувати, з точки зору, щоб дати цим людям, які не хочуть йти захищати країну, все ж таки потім жити і з гордістю носити звання українця.
Я б уточнила, що таких випадків небагато. Але вони привертають багато уваги.
Погоджуюсь.Що чекає на Пригожина
З приводу авіації і Пригожина. Пам’ятаємо відео, яке він записував до Зеленського і викликав на повітряну дуель. І тоді він сказав, що, хто в цій дуелі переможе… Якщо переможе він, то йде до Дніпра. Якщо не переможе, то Бахмут – український. Я розумію, що повітряна дуель « как би состоялась ». Адже цей літак приземлили, на якій він літав. Як би « пацан сказал – пацан сдєлал ». Він же « па панятіях » живе. Мав би відійти від Бахмута. Питання, чи не видно на фронтах ситуації, коли б Пригожин збирав вагнерівців і забирався геть.
На Бахмутському напрямку тяжкі контактні бої. Вони йдуть і триватимуть, доки ми не сконцентруємо необхідний ресурс, щоб завдати максимальних втрат російській армії.
Але давайте про Пригожина. Перше – Пригожин, безумовно, не рівень президента Зеленського. Навіть і близько. Тому в одне речення ставити прізвища Пригожин і президента України не має сенсу.
Друге – Пригожин сьогодні втрачає впливи в Росії. Думаю, що через певний час він взагалі зникне з інформпростору Росії і Вагнер буде мати певні суттєві проблеми з фінансуванням, з військовою підтримкою і таке інше. І він буде, в принципі, знищений на території України.
Третє – я думаю, що Пригожину краще думати не до Дніпра дійти, а до Москви-ріки. Отам він може отримати дивіденди певні і таке інше.
Четверте. Взагалі в інформаційній складовій мають домінувати наші позиції. Ми будемо повністю зачищати від вагнерівців, зеків, російської армії, від міноборони, від інших ПВК, які в Росії є.
Вони ж мають концепцію створити біля всіх російських сировинних компаній державних окремі ПВК. Свої армії. Газпром фінансує на 70% приватну військову компанію, а приватна охоронна компанія фінансує 30% і набирає людей.
