Історія розстріляного в урочищі Сандармох професора з України Максима Юр’єва, яка нагадає про історичні часи беззаконня та злочини кремлівської влади
«Розстріляне відродження», антиукраїнські операції кремлівського режиму, злочини геноциду — це війна, що триває донині.
У збірнику наукових праць «Сучасні дослідження з німецької історії» вчений Альберт Венгер (м. Дніпро) опублікував статтю «Штрихи до портрета дніпропетровських «всесвітників»: М.О.Юр’єв у прокрустовому ложі сталінських репресій». Ідеться про викладача всесвітньої історії, якого заарештували як «троцькіста», позбавили волі на п’ять років, а в місцях ув’язнення додали ще один «вирок» — найвищу кару… Втім, читачеві, обізнаному з темою соловецької трагедії доби Великого терору, впаде в око й дещо недосказане про трагічний фінал життя Максима Юр’єва.
У науковій публікації Венгера не йдеться про Соловки, де відбував строк освітянин, і не згадано карельське урочище Сандармох, де розстріляно не лише «всесвітника», а й сотні інших невільників, чиї долі тісно пов’язані з Україною.
За документами, що зберігаються в обласному державному архіві в Дніпрі, Венгер описав життєвий шлях професора, вказавши день страти — 2 листопада. Це так, але з інших джерел відомо також, що розстріли були масовими, а серед страчених — представники інтелектуальної еліти України: Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Валер’ян Підмогильний, Степан Рудницький… Розстрілювали соловчан 27 жовтня й 1–4 листопада 1937-го.
Матеріали справи дніпровський дослідник назвав єдиним джерелом для вивчення біографії Юр’єва й зазначив, що в’язень «відбував покарання у Ленінградській області». Але ж Соловки належали до колишньої Північної області. Та й найвищу кару, будьмо точними, призначив в’язням не «суд», а позасудовий орган — трійка.
Максим Олександрович Юр’єв, 1895 року народження, з’явився на світ у Кишиневі (тепер столиця Молдови) в родині офіцера царської армії. Служба привела сім’ю військовика до України, де Максим навчався, працював, а далі потрапив у жорна політичного терору.
У Соловецькій тюрмі 1937 року, коли чекісти сфабрикували «справи» на виконання наказу НКВС СРСР №00447, в’язні не побачили дій за правовими принципами судочинства. У протоколі №82 засідання окремої трійки йдеться «про повторне засудження» осіб, обвинувачених за поданням оперчастини Соловецької тюрми 9 жовтня 1937 року. А та справа №103007/37 (серед її фігурантів — Юр’єв) — «на 182 особи, засуджені на різні строки за контрреволюційну троцькістську терористично-шпигунську діяльність». Трійка Управління НКВС СРСР по Ленінградській області постановила розстріляти в’язнів, які нібито, «залишаючись на колишніх контрреволюційних позиціях, і далі ведуть серед засуджених контрреволюційну троцькістську роботу й висловлюють терористичні наміри».
У жовтні великий тюремний етап вивезли з островів на Карельський берег. Процедуру розстрілів кати «вдосконалили». Щоб запобігти втечам в’язнів, члени опербригади «глушили кадрів» на території ізолятора в Медвежій Горі. Жертву заводили до барака нібито для «медичного огляду», наказували роздягнутися до білизни, а далі били по голові березовою «колотушкою». Після того не всіх довозили живими до місця страти… Хтось помирав просто в ізоляторі, хтось — у кузові вантажівки, якою «ледь тепленьких» (жаргон садистів) вивозили за межі селища… А там капітан держбезпеки Матвєєв «виконував вирок» — стріляв у тіла, які скидали до ями. Допомагали катові кілька помічників.
Так у глухому закутку Карелії впродовж п’яти ночей чекісти заховали (не назву це «похованням») 1111 «етапників». Цифра відома з документів, які підписав Матвєєв. У лісі майже за два десятки кілометрів від станції пошуковці влітку 1997-го виявили силу-силенну ям, закиданих землею (у кожній штабелями — трупи з кульовими отворами в черепах). Історик Альберт Венгер написав, що Медвежа Гора лежить «неподалік від Ленінграда», хоч насправді вона майже за 400 кілометрів від міста на Неві. За часів президентства Бориса Єльцина з ініціативи громадськості частину лісової території перетворили на меморіал, названий за топонімом місцевого урочища «Сандармох».
