Що чекати від зустрічі на Алясці: чи врахують інтереси України, ймовірність »заморозки » фронту, нові санкції та умови миру — аналіз і позиція Києва.
Запланована на Алясці зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна — головна тема тижня. На кону — Україна: чи врахують там наші інтереси та хто їх представлятиме? Чого реально чекати — « заморозки » фронту, нових санкцій проти РФ чи бодай мінімальних зрушень у переговорах? Ставки високі: від рішень залежатимуть темпи війни, обсяги допомоги та підтримка.
Що ж варто очікувати від переговорів?
Про це журналісти Новини.LIVE запитали політичного експерта Андрія Бахметьєва.Які будуть результати
Напередодні таких контактів сторони зазвичай звіряють позиції й намагаються зафіксувати вигідні рамки на майбутнє. Кремль продавлює ідею паузи, що не зобов’язує його ні до чого в довгостроковій перспективі. Головне — не міняти реальну безпеку на порожні обіцянки. Перемир’я має сенс тільки з перевіреними механізмами, які змушують РФ виконувати домовленості.
« Ми очікуємо два результати: або нічого, або невеликі зрушення. Найімовірніше, Путін тягнутиме час — обіцяючи « перемир’я в повітрі », обмеження ударів і заморозку фронту, наполягаючи на виведенні ЗСУ з Донбасу. Інший варіант — якщо Трамп розчарується в Путіні, тоді можливе посилення санкцій проти РФ і жорсткіша позиція Вашингтона », — каже експерт Андрій Бахметьєв.
Мета Кремля — виторгувати паузу, щоб підсилити армію. Якщо немає механізмів примусу, угода нам не вигідна. Краще нічого, ніж домовленість заради картинки. Головне — реальні кроки союзників: зброя, санкції, фінансування.Чому саме Аляска
Місце зустрічі — це не лише карта, а й політика: доступ журналістів, близькість союзників і юридичні ризики. Європейські столиці для Путіна незручні через Міжнародний кримінальний суд і сильний тиск. Близький Схід має свій сенс, але підходить не завжди. Північний майданчик зменшує шум і дає Кремлю простір для історичних паралелей.
« Аляска — не стільки символ, скільки комфорт для Путіна. Рим відпав через європейський контекст і юрисдикцію МКС, Емірати — не влаштували Трампа. Є спільний історичний бекграунд продажу Аляски та двозначний символізм авіабази Річардсон, названої на честь генерала, що підтримував білий рух », — зазначає політолог Андрій Бахметьєв.
Для Кремля така локація — шанс розігрувати історії про « спільне минуле ». Водночас тут менші юридичні ризики для Путіна і менше європейської присутності. Україні важливо не дати перетворити місце зустрічі на декорацію « великої угоди ». Фокус має бути на змісті рішень, а не на картинці. Тактика затягування
Кремль користується кожною паузою: за цей час він поповнює боєзапас, людей і налагоджує логістику.
