Події, що сталися в Чорному морі поблизу Керченської протоки 25 листопада 2018 року, широко висвітлювалися в засобах масової інформації. Коли стисло, з оприлюдненої інформації випливає,…
Події, що сталися в Чорному морі поблизу Керченської протоки 25 листопада 2018 року, широко висвітлювалися в засобах масової інформації. Коли стисло, з оприлюдненої інформації випливає, що 25 листопада в Чорному морі прикордонні катери Федеральної служби безпеки Росії здійcнили таран і відкрили вогонь на ураження по корабельній групі Військово-Морських Сил України, яка наблизилася до Керченської протоки під час здійснення морського переходу з порту Одеси до порту Маріуполь і складалася з двох малих броньованих артилерійських катерів та рейдового буксиру. У результаті, всі три українські судна були захоплені й доставлені до порту Керч, а українські військові моряки, члени екіпажу зазначених українських суден, — затримані. На 28 листопада з’явилася інформація, що всіх 24 українських військовослужбовців, за рішенням Київського районного “суду” анексованого Сімферополя, затримано (взято під варту) на два місяці в порядку запобіжного заходу в рамках порушених кримінальних справ, де українським військовим інкримінують ” незаконний перетин кордону, вчинений групою осіб за попередньою змовою або організованою групою із застосуванням насильства чи погрозою його застосуванням “.
Оскільки визволення українських моряків — пріоритетне завдання для української влади, необхідно звернути увагу на таке.
Незаперечним є те, що захоплені українські судна належать до складу Військово-Морських Сил України, а затримані члені екіпажу — є українськими військовослужбовцями, тобто членами Збройних сил України. Не піддається сумніву й те, що події 25 листопада сталися під час виконання українськими моряками отриманого ними наказу про здійснення морського переходу з Одеси до Маріуполя. Відповідно, українські моряки діяли не з власної (приватної) ініціативи, не займалися господарською (комерційною) діяльністю, а виконували отримане завдання у процесі здійснення державою Україна своїх суверенних функцій (передислокація військових суден).
З погляду міжнародного права, дії членів екіпажу українських військових суден, вчинені на виконання отриманого ними наказу та під контролем держави, є не їхніми власними діями, а мають розглядатися як дії самої України як держави та суб’єкта міжнародного права. Зокрема, присвоєння державі дій, вчинених членами збройних сил під її контролем, є звичаєвою (загальновизнаною) нормою міжнародного права, відбитою, зокрема, у проекті статей про міжнародно-правову відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, затверджених резолюцією Генеральної асамблеї ООН. Загальновизнаним у міжнародному праві є й те, що представники держави (до яких належать також військовослужбовці) користуються в міжнародно-правовому плані імунітетом (у тому числі від кримінального переслідування) при вчиненні дій від імені та під контролем держави, яку вони представляють.
Задля об’єктивності, слід відзначити, що в низці випадків міжнародне право передбачає індивідуальну кримінальну відповідальність, у тому числі для військовослужбовців, і позбавляє їх відповідного імунітету. Однак це має місце при вчиненні найсерйозніших злочинів, які викликають занепокоєння всієї світової спільноти, — геноцидів, злочинів проти людяності, воєнних злочинів (порушення законів та звичаїв війни), злочинів агресії, що, як правило, вчиняються широкомасштабно або в рамках державної політики, і зазвичай — державними високопосадовцями та вищим військовим керівництвом.
