Фабрика Roshen у Липецьку використовувалася опонентами президента Петра Порошенка як „убійний“ аргумент в дискусіях про Мінські угоди і те, чому у нас АТО, а не війна з Росією. До рішення про закриття кондитерки в Липецьку існувала легенда: підприємство несе значні збитки через тиск російської влади, на майно фабрики накладено арешт, тому продати її неможливо, а, отже, нема про що навіть говорити.
Збитки й арешт фігурують і в сьогоднішній заяві корпорації , але з точки зору медійних наслідків ця заява вибудувана, м’яко кажучи, неправильно. Єдина підстава закриття фабрики, яку українці сприймуть без зайвих запитань – політична: віднині на території країни-агресора Roshen не працює. Ми ж дізнаємося про зниження асортименту фабрики, про постійні скорочення персоналу, про проблеми з продажами та зниження загального рівня купівельної спроможності росіян. Ми маємо їх жаліти через це, чи як? А фраза про дискредитацію фабрики в українських (!) ЗМІ взагалі за межею розуміння. І ще: дивує, що уповноважені представники корпорації в Україні дають коментарі російською.
