Чи будуть миротворці на Донбасі? Дивно, але спершу Київ, а відтак і Москва раптом заговорили про можливе розміщення миротворців на Донбасі. Невже це результат візиту Курта Волкера в Україну та Росію?
З 2015 року інформаційний простір України періодично наповнюють розмови про проведення миротворчої операції для врегулювання конфлікту на Донбасі. Остання така компанія розгорілася наприкінці серпня, й ініціативу в цьому питанні традиційно мав президент Петро Порошенко.
22 серпня президент, виступаючи на відкритті театру в місті Сєвєродонецьк Луганської області, заявив, що має намір презентувати ідею введення миротворців на окупований Донбас на сесії Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку у вересні поточного року.
„Питання миротворчої місії ООН і збройної місії ОБСЄ, я буду з вами відвертий, просувається дуже важко. Все впирається в категоричне небажання РФ встановити мир на Донбасі. Або більше – категоричне небажання залишити Україну в спокої. Але, я впевнений, вода камінь точить, тому ідею про миротворців я збираюся наступного місяця презентувати в Нью-Йорку на сесії Генасамблеї ООН. Так, країна-агресор є постійним членом Ради безпеки ООН і, на жаль, володіє правом вето, але це не означає, що ми не повинні прагнути до такого рішення“, – наголосив гарант Конституції України.
Така заява викликала численні коментарі експертів, які акцентували увагу на неможливості реалізації цих планів якраз через те, що будучи одним з постійних членів Ради Безпеки ООН Російська Федерація скористається правом вето на подібну ініціативу.
У президента подібну аргументацію врахували, і в останній день літа голова фракції БПП Артур Герасимов заявив, що введення миротворчої місії на Донбас можливе відразу в трьох варіантах.
„Зараз в обговоренні є кілька варіантів. Перший – це, наприклад, формат, запропонований Президентом, озвучений під час сесії Генеральної Асамблеї ООН. Також в обговоренні дійсно знаходиться формат введення миротворців під формат ОБСЄ. І також обговорюється введення миротворців під формат поліцейської місії з Європи. Що буде швидше і буде ефективніше, покаже час“, – навела слова парламентарія прес-служба „Блоку Петра Порошенка“.
Але наскільки збільшення кількості теоретичних варіантів може допомогти їхній практичної реалізації?
Найбільш сумнівними є варіанти введення миротворців під егідою ОБСЄ та Європи, причому не тільки з погляду їхньої практичної можливості, а й ефективності.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі є організацією суто цивільних працівників, які проводять операції, ніяк не пов’язані з розведенням, і тим більше роззброєнням сторін: вони не мають тут ані досвіду, ані реальних можливостей. Власне, робота Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі вже довела практичну неможливість організації припинити озброєний конфлікт, втім, її мандат і полягає в моніторингу, не поширюючись далі.
Поліцейська місія в рамках ОБСЄ діяла в 2010 році в Киргизстані, щоправда, досвід її застосування був визнаний досить невдалим, чому сприяла як її нечисленність – кілька десятків людей, обмеженість завдання – консультування місцевих правоохоронців та їхня перепідготовка, а також незгода місцевих жителів, особливо півдня країни, де були великі заворушення, що й викликало до життя запит на поліцейську місію ОБСЄ.
Ситуація ж на Донбасі посилюється тим, що можливим членам місії доведеться мати справу не з заворушеннями або групами злочинців, а з загартованими в боях і озброєними артилерією і бронетехнікою збройними формуваннями, маючи на озброєнні в кращому випадку лише особисту стрілецьку зброю і відсутність навичок ведення бойових дій. Очікувати, що за таких умов робота буде ефективною, принаймні нерозумно.
Поліцейська місія з Європи наштовхується по суті на ті ж проблеми, що й місія ОБСЄ, а також доповнюється цілком передбачуваною реакцією найбільших членів ЄС.
