На відміну від Леніна, Путін стоїть на засадах дореволюційного російського імперіалізму – Станіслав Кульчицький про пропаганду Кремля
Дивитись коментарі Друк Ці дні неодмінно будуть вписані в українську історію. І зараз від багатьох залежить, як саме про них потім писатимуть. Українська історія твориться зараз. Зрештою, не лише українська. Як причину агресії проти України президент Росії Володимир Путін, серед іншого, навів «аргументи», так би мовити історичного характеру. Мовляв, Ленін і більшовики свого часу створили якусь не таку Україну. Уявлення Путіна про українську історію вражають своєю химерністю. То він заявляв, що українців придумав граф Потоцький, тепер – що Україну створив Ленін. Більше про імперські історичні міфи, якими живиться уява російського зверхника, а також про місце Леніна в українській історії «Історична Свобода» (проєкт Радіо Свобода) спілкувалася з відомим українським істориком Станіславом Кульчицьким. Як невдовзі виявилося, говорили ми за пів доби до початку великої російської агресії проти України. No media source currently available – Ленін значну частину свого життя прожив в еміграції в Західній Європі. А на території України Володимир Ілліч бодай раз був? – Був, але не в підросійській, а в австро-угорській частині. В 1914 році, коли почалася Перша світова війна, він жив у Пороніно, неподалік від Кракова. Це Західна Галичина, але поруч суто українська Східна Галичина. – Якщо взяти теперішній українсько-польський кордон, то чи він був по український бік кордону? – Ні, не був. Біля Кракова його заарештували в серпні 1914 року, але невдовзі відпустили. Втрутилися австрійські соціал-демократи, і він виїхав у Швейцарію. Але тут йдеться, звичайно, не про Леніна, а про Україну в фантазіях Путіна. На жаль, до цих фантазій прислуховуються люди, ясна річ, у Росії. І тому тут треба розібратися. Україна – це держава з тисячолітньою історією, якої не було в Росії. Росія привласнила українську історію, оскільки династія Рюриковичів зберігалася в Росії більше, ніж в Україні. Суть справи в тому, що росіяни називали українців «малоросами», але вони не хотіли бути «малоросами». І тому національна інтелігенція вже в 1870–1890-і роки вирішила скористатися топонімом Україна, а цей топонім існував з ХІІ століття, і перетворити його на етнотопонім. Тобто населення України, відомої з ХІІ століття, називати українцями. Вже не можна було називати їх русами чи рутенами, тому що росіяни забрали цю назву. Вже після Шевченка велика українська поетеса Лариса Косач своє прізвище покинула і взяла псевдонім – Леся Українка. А невдовзі вийшла «Історія України-Руси» Михайла Грушевського – з тих часів ми собі відвоювали власну історію. Але ж в Росії Грушевського не те, що не люблять, а взагалі не знають. У радянські часи його праці були тільки у спецфондах. Є книжка Дмитра Дорошенка «Історія України,1917–1923 років». Там йдеться, серед іншого, про Паризьку мирну конференцію, яка підбивала підсумки Першої світової війни. І там він наводить слова Павла Мілюкова, лідера російської кадетської партії і визначного російського історика, який написав для російської делегації «інструкцію», в якій йшлося: «З українцями недопустимі ніякі розмови, бо саме поняття «український народ» вигадане німцями. Офіційне визнання слів «Україна» і «українці» неминуче потягне за собою зменшення російського народу більш, як на третину, і відріже російські землі від Чорного моря.
