Володимир Зеленський звернувся до британців від імені українців та попросив збільшити допомогу, щоб виграти війну
Бойові літаки – для України, крила – для свободи – виступ Президента Володимира Зеленського перед обома палатами парламенту Великої Британії
Народе Сполученого Королівства та його почесні представники!
Усі жителі Англії та Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії!
Усіх земель, які були домом для хоробрих душ відтоді, як виникла Європа!
Я прибув сюди й стою перед вами від імені хоробрих. Від імені наших бійців, які зараз в окопах та під ударами ворожої артилерії. Від імені наших зенітників і всіх захисників неба, які оберігають Україну від ворожої авіації та ракет. Від імені наших танкістів, які воюють за повернення нашого законного кордону. Від імені наших призовників, які зараз проходять підготовку, зокрема тут, у Великій Британії, – дякую, Британіє – і які потім будуть відправлені на фронт – кваліфіковані, екіпіровані й готові до перемоги.
І від імені кожного батька й кожної матері, які чекають своїх хоробрих синів і доньок додому з війни.
Пане спікере!
Пам’ятаєте, трохи більш як два роки тому ми бачилися з вами тут, у парламенті. Для мене це була велика честь. Ми пили чай. Говорили про наших людей, наші країни, політичні традиції України та Великої Британії.
Пане Прем’єр-міністре! Ріші!
Коли ми з вами сьогодні бачились, я сказав вам, що розкажу у своєму виступі в парламенті одну історію. Історію про мої відчуття під час мого першого візиту до Лондона як Президента восени 2020 року.
Була насичена програма. Королівські Високості Вільям і Кетрін. Букінгемський палац. Авіаносець британських Королівських Військово-Морських сил. Вестмінстер. Даунінг-стріт. І, звісно ж, військові кімнати. Там є крісло. Відоме крісло Черчилля.
Працівник музею усміхнувся й запропонував мені тоді сісти в це крісло. Крісло, з якого віддавалися військові накази. І запитав, що я відчуваю. І я сказав, що, безумовно, щось відчув.
Лише зараз я знаю, що це було за відчуття. Всі українці його дуже добре знають. Це відчуття того, як хоробрість проводить тебе через найнеймовірніші труднощі, щоб урешті-решт винагородити тебе перемогою.
Пані та панове!
Я дякую вам за вашу хоробрість! Велика подяка від усіх нас! Так, прошу, всі оплески вам!
Лондон був із Києвом із першого дня! З перших секунд і хвилин повномасштабної війни.
Британіє, ти почала допомагати, коли світ ще не встиг зрозуміти, як реагувати. Борисе, ти об’єднував інших, коли це здавалось абсолютно неможливим. Дякую тобі.
Ви всі тоді показали вашу сміливість і характер. Сильний британський характер.
Ви не поступилися Україною. А отже, ви не поступилися своїми ідеалами. А отже, ви не поступилися духом цих великих островів. Дуже дякую вам!
Наші країни бачили різні часи. Наші народи захищали свободу у Другій світовій війні. Нас розділяла залізна завіса. Наші люди пережили кризи й зростання, інфляцію, періоди соціальних втрат і соціальних здобутків.
Було важко, але ми завжди знаходили в собі сили й витримку, щоб рухатися вперед і досягати результатів.
І це – основа наших і ваших традицій.
Українці й британці перемогли страх війни й отримали час насолодитися миром.
Хай там із чим ми стикалися на різних етапах нашої й вашої непростої історії, і ви, і ми, і все людство досягли одного результату: зло програло.
Ми завжди будемо перемагати зло. Це лежить в основі наших – але також і ваших – традицій.
