Франція входить у період глибокої кризи. Коли вона з неї вийде і якою ціною – невідомо. А разом із тим під питанням і подальша військова підтримка України.
„У Емманюеля Макрона було все або майже все: Єлисейський палац ще на три наступні роки, парламентська більшість, звичайно, відносна, але все одно більшість ; партія в робочому стані; вузька, але напрочуд міцна електоральна база; зіпсований особистий імідж, але разом із тим – незаперечний авторитет. А тепер він втрачає все“, – так описують наслідки першого туру парламентських виборів у Франції у редакційній статті Le Figaro.
Проте якщо іноземні ЗМІ звертали увагу насамперед на „приниження Макрона“, то для французьких головним було інше: вибори показують, що країна входить у період глибокої кризи. І коли вона вийде з неї і якою ціною – невідомо.
За результатами першого туру абсолютне лідерство отримала ультраправа партія „Національне об’єднання“ Марін Ле Пен. За неї проголосували близько 34,2% виборців.
І що більш важливо, вже в першому турі вибори виграли 39 представників цієї партії, а в більшості округів, де відбудеться другий тур, „лепенівці“ є лідерами перегонів.
Це робить абсолютно реалістичним сценарій, за яким ультраправі здобудуть абсолютну більшість, отримавши тим самим уряд Франції.
Що такий сценарій означає для України? А разом із тим – чи залишилися шанси уникнути його? Спробуємо розібратися.
66,7% – явка в першому турі виявилася справді рекордною. Востаннє у Франції таку виборчу активність фіксували ще в далекому 1997 році.
Відтоді інтерес французів до виборів неухильно знижувався – на двох останніх парламентських виборах явка була нижча за 50%.
Таким чином, спрацювала принаймні одна ставка, на підставі якої президент Франції Емманюель Макрон вирішив піти ва-банк і оголосив дострокові парламентські вибори.
Втім, президент сподівався, що висока явка має привести на дільниці виборців, які бояться перемоги як ультраправих, так і ультралівих – а тому проголосують за президентську політичну силу.
Як виявилося, висока явка більше допомогла як ультраправому „Національному об’єднанню“, так і блоку лівих партій „Новий народний фронт“. За ультраправих віддало голоси більш ніж 34% виборців.
Усе це дає їм змогу розраховувати на отримання за результатами другого туру від 240 до 270 мандатів.
Це трохи менше, аніж необхідно для більшості (289 мандатів), однак набагато більше за нинішню присутність ультраправих у парламенті – наразі їх лише 88.
Що стосується „Нового народного фронту“, то за них віддали голоси близько 28% виборців, а їхні кандидати виграли у першому турі у 22 округах. В цілому цей блок, що складаєтсья із соціалістів, зелених, комуністів та „Нескореної Франції“, може претендувати на 120-200 мандатів.
Натомість президентська партія „Відродження“ та її союзники може „похвалитися“ лише 21% підтримки та перемогою в першому турі лише в одному окрузі.
За таких результатів у другому турі вони можуть розраховувати лише на 65-90 мандатів, тоді як досі мали найбільшу фракцію – 250 депутатів.
Ще одна помилка Макрона – ставка на те, що за дуже короткий час підготовки до виборів ліві партії не зможуть об’єднатися і підуть різними колонами. Цього не сталося, і у блоці „Нового народного фронту“ разом пішли як контрсистемні сили, як-от „Нескорена Франція“ та комуністи, так і цілком респектабельні соціалісти та зелені.
Широка ліва коаліція, серед іншого, унеможливила план Макрона створити більшість шляхом долучення до неї лише поміркованих лівих, а також правоцентристів.
