Повернути до України чи принаймні вивезти з росії депортованих туди українців дуже важко, але можливо, каже волонтер Владислава Гаврилюк
До росії вивезли сотні тисяч українців, і у багатьох із них немає при собі жодних документів
З початку повномасштабної війни росіі проти України окупанти почали масово депортувати українців до рф. Зокрема, за повідомленнями Офісу Уповноваженого з прав людини, вже вивезли понад один мільйон українців. З них близько 200 тисяч дітей. Але точну цифру зараз назвати складно, адже людей продовжують вивозити щодня. Після „депортації“ українці потрапляють у так звані фільтраційні табори, де панує повна антисанітарія і немає жодних умов для нормального знаходження. Там їм влаштовують допити співробітники ФСБ, інколи відбирають документи та відправляють в росію. Переважна більшість українців хоче вибратись з росіі на рідну землю чи в Європу, але робити це вкрай важко, особливо, якщо у людини немає документів. Цією допомогою займаються деякі волонтери з росіі та України, які вивозять українців в Європу до того, як їх змусять прийняти програму біженця в росіі. Одна з таких — українська акторка Владислава Гаврилюк — на початку війни вона втратила домівку — її будинок знаходився неподалік Житомирської траси, де тривали запеклі бої. Пізніше Владислава з дітьми опинилась в Польщі, звідти й розгорнула свою волонтерську діяльність. Про неї, а також, про спроби вирішити ці проблеми з профільними відомствами в Україні, вона і розповіла „Телеграфу“.
– Як почалась твоя допомога депортованим українцям?
– Мене підштовхнула моя особиста історія, і те, що згорів будинок, і що я сама залишилась без документів. Ще історії друзів. Мій знайомий Данило загинув на „Азовсталі“, і для мене це стало шоком. Якось вночі після його загибелі я прокинулась і згадала слова Данила: ми тут стоїмо за вас, за ваших дітей, щоб ви далі несли код нації. Але от ті, за кого вони стояли, в більшості були депортовані до росіі. Я десь в ті дні побачила у Фейсбуці пост українки про те що її маму депортували до росіі. Вона просила про допомогу. Я відгукнулась, хоча особливо контактів якихось у мене на той час не було. Тільки було розуміння, як виїхати до Талліну. Колись я знімалась там у фільмі, тому знайшла в Естонії знайомих і змогла побудувати маршрут. Потім вийшла на волонтерів з росіі, які якось допомагають. Хоча я усвідомлювала, що „хороших“ росіян не існує. Вони стануть хорошими тільки після конкретних кроків, наприклад, перезахоронять наших людей. От те що робили німці після Другої світової війни. Але все ж дехто з них дійсно допомогає зараз українцям в росіі. Є велика мережа волонтерів, яку заснував художник з Петербурга. Вони себе позиціонують не як політична організація. Тобто не обговорюють хто в кого стріляв, хто руйнував будинки. Це все через те, щоб організація довше існувала. Якщо ФСБ дізнається, що є якийсь політичний нахил, то таку організацію починають пресувати. З останнього, що розповідав цей художник, що ФСБ вивело його колегу в ліс, і почало погрожувати розправою з його дітьми. Але в мене є питання, звідки ця організація бере кошти. Тому що в місяць на всю допомогу в них йде до 100 тисяч доларів.
– А на що саме йдуть кошти?
– На утримання українців, яких вивезли з Маріуполя та інших міст — Харкова, Донецька. Частина людей, які потрапляють в табори тимчасового перебування в росіі, отримують від них койко-місце в якомусь гуртожитку. Їжі, води, одягу немає. Це все лягає на плечі волонтерів. А в більшості українці туди потрапляють без нічого — без грошей, речей та документів. І вони там знаходяться в ненормальних умовах. Зараз волонтери мені пишуть, що грошей на утримання вже немає. От є родина одного українця, Олександра, ми його витягнули з одного з таких таборів, в них семеро людей, і забезпечувати їх немає за що. Один знайомий з Німеччини має російську картку і з неї трохи грошей перекинув на картку в росію, щоб хоч якось їм допомогти.
