Рідні бійців наполягають, що комунікація з бригадою відсутня.
Рідні бійців наполягають, що комунікація з бригадою відсутня.
Важкі бої, які з літа тривають в районі населених пунктів Нью-Йорк та Залізне на Донеччині, супроводжувались втратами. В тому числі й для 53 окремої механізованої бригади імені Володимира Мономаха. Рідні бійців, які воювали у лавах цього підрозділу і перестали виходити на зв’язок, обурені відсутністю повної інформації про те, що з ними сталося. Збирати дані мами, дружини й сестри намагаються самотужки. Закидають родини командуванню ОМБр й затримку проведення службових розслідувань, оформлення документів та повернення особистих речей.
« Телеграф » поспілкувався з рідними бійців та запитав у військових, чому виникають такі ситуації.Сповіщення змушені фактично вибивати
Після отримання тривожної звістки про зникнення безвісти рідної людини на передовій та першого шоку жінки зазвичай вдаються до активних дій. Телефонують побратимам та командирам, до військової частини, і згодом знаходять й інші родини, які опинились в такій же ситуації невизначеності.
– 19 серпня телефонує мені в сльозах кума, кричить: « Андрія (тобто її чоловіка) вбили! » Питаю, звідки вона це взяла, відповідає, що побратим повідомив, – розповіла одну з історій Тетяна Пасічник з Житомирської області. – Починаємо з’ясовувати, правда це чи ні. Цей товариш кума на підтвердження слів надіслав фото довідки про зникнення безвісти старшого солдата Мельника, видану в/ч А0536 ще 13 серпня о 08:50! Менш ніж через день після того, як він виходив з рідними на зв’язок і попереджав, що йде на завдання і може кілька днів не відповідати. Саме тому ні дружина, ні сестра не били на сполох. При цьому за тиждень, що минув з моменту створення цього документа, ні з військової частини, ні з ТЦК та СП жодної інформації родині не надходило.
Тетяна додає, що згодом рідні звернулись на « гарячу » лінію 53 бригади. Там їм спочатку повідомили, що старший солдат Мельник зник під час мінометного бою. Але згодом з’явилися нові версії: військові то казали, що просто не знайшли тіло в зазначеній « точці », то взагалі переконували, що згаданого бою не було. Й це ніби лишало надію, що боєць може бути живий і приєднатися до іншого підрозділу чи, наприклад, перебувати в полоні. Хоча побратими такий варіант розвиток подій в розмові з рідними спростували. При цьому співрозмовниця каже, що в той час, як кум вже вважався зниклим безвісти, його телефон ще був « в мережі », а його карткою хтось розраховувався. Суми були не значні, але така ситуація обурила рідних.
Ще одна жінка Вікторія розповідає, що її 39-річний брат потрапив до 53-ї бригади в червні, бойового досвіду не мав, проте дуже швидко опинився « на нулі ». За її словами, вже під час другого виходу на позицію отримав осколкове поранення в плече, але часу на відновлення йому не дали, так само як чоловік й не отримав належної медичної допомоги.
– 31 липня він тільки вийшов зранку, а ввечері набирає і каже, що йде знов на позиції. « Наскільки? », – питаю, каже « Не знаю. Якщо що, шукай мене », – згадує Вікторія. – 1 серпня його набираю, але відповіді вже не було, а 2-го від побратимів дізналась, що він зник безвісти тій же ночі, коли ми з ним в останнє говорили. Пізніше я знайшла бійців, які розповіли, що нібито мій брат був ще живий 1 серпня, бачили, як він рухався вглиб Нью-Йорка, і що його треба шукати. Але чи це так, чи ні, невідомо, бо вірити нікому не можна. Факт в тому, що тіла брата немає, статус його – « зниклий безвісти ». При цьому сповіщення ми чекали довго, були змушені його фактично вибивати, а за особистими речами їздили самі в пункт дислокації на Донеччині.Замість тилових позицій опинились « на нулі »
Так само без досвіду опинився на гарячому напрямку й 43-річний Ярослав Дюк з Дніпра. Як розповіла його дружина Оксана, від початку повномасштабного вторгнення він долучився до ТРО, згодом служив у підрозділі Державної спеціальної служби транспорту. Лише в середині травні чоловіка перевели до 53-ї бригади, у складі якої він опинився на Донеччині.
