Футболісти збірної України наприкінці доби 16 листопада поступилися у гостях національній команді Словаччини (1:4) у своєму заключному матчі групового турніру Ліги націй УЄФА.
Футболісти збірної України наприкінці доби 16 листопада поступилися у гостях національній команді Словаччини (1:4) у своєму заключному матчі групового турніру Ліги націй УЄФА.
Футбол. Чоловіки. Ліга націй УЄФА-2018. Ліга В. Матч п’ятого туру
Словаччина – Україна 4:1
16 листопада. Початок – 21:45. Трнава. Стадіон імені Антона Малатинського
Арбітр – Нікола Дабанович
Лайнсмени – Мілутин Джукич, Александар Джиканович
Четвертий арбітр – Владан Тодорович (усі – Чорногорія)
Словаччина: Мартін Дубравка, Петер Пекарік, Мартін Шкртел, Ян Грегуш, Альберт Русняк, Мілан Шкриньяр, Адам Зреляк (Міхал Дюріш 82), Давид Ганцко, Марек Гамшик, Юрай Куцка (Матуш Беро 30), Роберт Мак (Мірослав Стох 69)
Україна: Денис Бойко, Андрій Борячук (Віктор Коваленко 62), Сергій Кривцов (Ігор Пластун 14), Микита Бурда, Тарас Степаненко, Руслан Маліновський, Євген Коноплянка (Микола Шапаренко 64), Віктор Циганков, Олександр Зінченко, Олександр Караваєв, Микола Матвієнко
Голи: Альберт Русняк 6, Юрай Куцка 26, Адам Зреляк 52, Роберт Мак 61 – Євген Коноплянка 47
Попередження: Ян Грегуш 49 – Микита Бурда 22, Тарас Степаненко 87, Ігор Пластун 90
За першими хвилинами за звичкою хотілося розставити гравців нашої команди під чотири захисники, але ні. Андрій Шевченко вирішив, що під словом «експерименти» мається на увазі в тому числі і зміна схеми, пише ua-football.com .
Таким чином, при атаках у нас було три центрбеки (Матвієнко, Кривцов і Бурда), опорники Маліновський та Степаненко, вінгери Зінченко та Караваєв, атакуючі хави Коноплянка з Циганковим і форвард Борячук. Питань така схема викликала безліч. Почати можна хоча б з того, що Матвієнко все одно завалювався ліворуч, а Караваєва партнери часто забували страхувати при загрозах. Крім того, в центрі поля спостерігався надлишок футболістів, які часто собі не знаходили місця. При грі без м’яча, головною складністю стали Караваєв і Зінченко, які начебто повинні були ставати крайніми захисниками. Але перший за клубною звичкою піднімався дуже високо і не завжди встигав повертатися; другий, схоже, не зовсім зрозумів, що потрібно відпрацьовувати назад або просто лінувався.
