Доцент НАУ, математик Олександр Глухов живе в центрі Києва без води, газу та центрального опалення. Такий підсумок його 25-річної боротьби за свої права і збереження садиби художника Мурашка. Історія бунтаря від першої особи.
Перш ніж розповідати про 66-річного киянина Олександра Глухова, не зайвим буде попередити: «Не намагайтеся повторити! Небезпечно для здоров’я і комфортного життя». Його будинок у хвилині ходу від Майдану. У стилі модерн, дореволюційний. На Малій Житомирській,12А. І це – плюс. Мінусів у житті математика Глухова значно більше. В нього немає опалення з 2007 року. А в ковідну осінь 2020-го, напередодні зими, його відключили від газу і води. Шишки на кісточках пальців доцента Національного авіаційного університету свідчать про артроз. Його мучить хронічний кашель. Його дружина хвора на рак. У світі математики, в якій сильний Глухов, плюс, помножений на мінус, завжди дає негативне число. В реальністі, в якій живе Олександр, всього один позитивний факт перекреслює низку суцільних мінусів: завдяки упертості киянина поки ще стоїть скелет 162-річної садиби Мурашка на Малій Житомирській 14А,14Б. В середині 90-х математик відмовився виселятися, не підозрюючи, що на нього чекає попереду: нескінченні суди і жахливий побут у самому центрі столиці. У 2007-му Олександра Глухова разом із чотирма будинками (12А,12Б,14А,14Б) адміністрація Леоніда Черновецького віддала в приватні руки. Але кандидату фізико-математичних наук вдалося вирватися з цих чіпких обіймів. Історичні об’єкти в результаті повернулися в комунальну власність Києва. У 2020-му, на другому терміні Віталія Кличка, бунтаря з Малої Житомирської знову виселяють. Обіцяють врятувати пам’ятки архітектури, пропонують нове житло. Глухів з’їжджати не поспішає. Стверджує, що завжди був готовий знайти оптимальне для всіх рішення. Але вважає, що чиновники все ще його не чують. Схожий зовні на Дон Кіхота (виразний ніс, густа борода і вуса) Олександр Глухов зумів стати причиною рідкісного збою системи, з якою він бореться. За останню чверть століття київська садиба Мурашка стала не пам’яткою столичної історії, а пам’ятником української дійсності. Коли дивишся на охоронні таблички на півзруйнованих стінах – «Охороняється державою. Пошкодження карається законом», виникає питання: де ж вони – держава і закон? Запах сечі в темній арці зі сміттям на Малій Житомирській, скрегіт битого скла під ногами і дзенькіт дзвіниці Михайлівського собору – огидна, але реальна суміш, що характеризує ситуацію навколо. Щоб зрозуміти мотиви Олександра Глухова, його життя, бачення минулого і сьогодення України, УП передає від першої особи історію математика-бунтаря, якому хотілося бути почутим протягом останніх 25 років. Дитинство Я народився в Києві в 1954 році. Батько – родом з Вінниччини. Він закінчив школу до Другої світової «на відмінно». Воював. Мій дід воював і в Першу і Другу світові. Був грамотним, хоч і в селі жив. З більш-менш заможної сім’ї. Коли почались колгоспи, прийшов голова: «Яків, слухай, вступай до нас». Дід запитав: «Навіщо?». Той: «Я тобі по-доброму кажу, як другу. А то прийдемо завтра, пограбуємо все!». Прийшлося вступати. Після війни мій отець оселився в Києві. Працював у КПІ, завідував кафедрою «Загальної електроніки». Для чиновників КМДА і забудовників Олександр Глухов справжня скабка протягом останніх 25 років Всі фото: Євген Руденко Моє дитинство пройшло в трошки ізольованій обстановці, в містечку КПІ, в будинках, де жили викладачі. Моя сім’я – у сталінський комуналці. Я пам’ятаю парк, ялинки, прекрасну архітектуру КПІ. В мене якось все було пов’язано з тим районом. Там, де зараз їздить швидкісний трамвай, в 60-ті була зовсім інша історія. За парканом, через який ми лазили – приватний сектор з дерев’яними хатами. Ми зазвичай отримували по голові від місцевих товаришів. Пам’ятаю часи Хрущова, коли розпочалася ця «відлига». Відчуття якоїсь революції після XX з’їзду партії, відчуття нової країни, де нікого не саджають просто так. В мої п’ять років Гагарін полетів у космос, про що я дізнався з маленького радіо на стіні. Той час виглядав дуже перспективним – тисячі людей збиралися на стадіонах, щоб послухати, як якийсь поет декламує вірші. Хоча математик і схожий зовні на Дон Кіхота, його шлях не можна назвати боротьбою з вітряками. Завдяки Глухову садиба Мурашка ще не впала Якщо бути точним, атмосфера, в якій я зростав і жив, по горизонталі була кращою, ніж по вертикалі. Горизонталь – це стосунки між людьми, які знаходилися приблизно в одному соціальному середовищі. Мені здається, вони були більш теплими і дружніми, ніж зараз. Але ми знали, що по вертикалі, над нами, є партія, КДБ. Тоді я справді боявся їх. Боявся, що викличуть, якщо щось не те скажеш. Тато попереджав: «Якщо підеш на зелене світло на пішохідному переході і тебе зіб’є партійна чорна «Волга», їм нічого не буде». В цьому плані зараз не краще. Той, у кого є декілька зайвих тисяч доларів, відкупиться, йому теж нічого не зроблять. Справедливості більше не стало. І ВВП не виріс. Боротьба Я – кандидат фізико-математичних наук. Тих наук, які були справжніми. Закінчив «Прикладну математику» в КПІ. Потім аспірантуру в Інституті математики. Захищав дисертацію в Інституті кібернетики. До 2003 року працював в Академії наук. Викладаю в Національному авіаційному університеті. Я не є науковцем міжнародного масштабу. Я – досить середній науковець. Дещо зробив непогано… Коли захищав дисертацію, в мене було 12 наукових праць. Зараз близько сотні. Олександр Глухов розміняв комфортний побут на багаторічні спроби довести свою правоту На початку 90-х я переїхав жити на Малу Житомирську, в комуналку загальною площею близько 20 «квадратів». В моєму паспорті адреса будинку під номером 12, де я прописаний з дочкою. В документах КМДА та судових рішеннях написано «12А». У дворі є флігель під адресою 12Б, який фактично згорів. Поруч – садиба Мурашка,14А и 14Б. Останніми роками крім мене, моєї сім’ї та іноді безхатьків, тут ніхто не живе. Опалення у нас немає з 2007 року. Гріємося за допомогою електроконвекторів. Цієї осені мені відключили воду та газ. Друзі привезли газовий балон. В кухні температура приблизно така, як і на вулиці. В житловій кімнаті десь 15-16 градусів. Не можу сказати, що це дуже комфортно. Комплекс з чотирьох історичних будинків на Малій Житомирській в жахливому стані Від цих руїн до Майдана, де шість років тому відбулася Революція Гідності, декілька сотен метрів У дворі за садибою Мурашка можна знімати епізоди про наслідки бомбардування під час війни Я – математик, мені завжди хотілось розібратися у всьому самостійно.
