«Цей подвиг просто перегортає усе всередині та стає одним із безсмертних символів незламності та патріотизму України. Воїни 163-го батальолну ТРО стверджують, що впізнали Героя, якого розстріляли росі…
«Цей подвиг просто перегортає усе всередині та стає одним із безсмертних символів незламності та патріотизму України. Воїни 163-го батальолну ТРО стверджують, що впізнали Героя, якого розстріляли росіяни за те, що на вимогу зняти шеврон ЗСУ він відмовився та гордо відповів: «Слава Україні». Думка.
Мацієвський Олександр Ігоревич, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО.
Бійці відвідали мати загиблого воїна у місті Ніжин і отримали підтвердження від його родичів. Точна ідентифікація має ключове значення, тому інфотрмація про особу загиблого має бути аргументованою та підтвердженорю з кількох джерел. На фото є характерна деталь — закритий пластирем забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою мені надали. Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото у мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучали кулі на відео.
В будь-якому разі наявність експертизи дозволяє точно підтвердити або спростовувати дану версію, оскільки видно місця влучання куль. Ось, що розповіли побратими про обставини життя та героїчної загибелі Воїна:
Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року у місті Кишинів, Молдова, у 2008 році переїхав з родиною до України, до міста Ніжин, де проживає його мама. Олександр раніше не мав досвіду військової служби, але одразу після початку російсчького вторгнення 24 лютого пішов добровольцем у склад 163-го батальйону 119-ї бригади, яка захищала Чернігівську область.
Він був людиною з дуже жорстким характером, але на нього у бойовій обстановці можна було завжди коластися і товаришам і командиру. Надійний та вимогливий до усіх, але насамперед до себе.
У листопаді його підрозділ був перекинутий в район міста Бахмут, де він виконував завдання близько місяця.
