Як вибори у Великій Британії вплинуть на Україну – перемогла партія лейбористів. На що Україні треба звернути увагу, щоб отримати більше допомоги ᐅTSN.ua(новини 1+1).
У Британії новий уряд: цікавинки виборів, як зміниться підтримка України та на що Києву треба звернути особливу увагу.
Консервативна партія, після 14 років при владі, переходить в опозицію. Вже колишній прем’єр Ріші Сунак, передаючи владу своєму наступнику, лідеру лейбористів серу Кіру Стармеру, визнав свої помилки й вибачився перед однопартійцями. Натомість Кір Стармер подякував Ріші Сунаку, закликавши не знецінювати результатів його роботи. Спостерігаючи за всім цим, і порівнюючи з українськими виборами до повномасштабного вторгнення, така ввічливість здавалося б непримиримих опонентів, як і здатність визнати власні помилки, просто вражає.
У п’ятницю, 5 липня, Володимир Зеленський вже поговорив телефоном із Кіром Стармером, привітавши його з перемогою й подякувавши за запевнення, що підтримка України з боку Великої Британії залишатиметься незмінно принциповою. «Ми скоординували позиції перед самітом НАТО у Вашингтоні й іншими міжнародними заходами та обговорили продовження двосторонньої співпраці, зокрема підготовку безпрецедентної 100-річної угоди між Україною та Великою Британією», — додав Зеленський.
Тож, чого Україні очікувати від нового лейбористського уряду у Великій Британії? На що Києву слід звернути особливу увагу? Та як можуть змінитися умови перебування українців у Великій Британії за лейбористського уряду? Про це ТСН.ua розпитав у дослідниці Українського Форуму в британському Інституті міжнародних відносин Chatham House Ольги Токарюк.Атмосфера виборів: почути кожного
Якщо просто ходити вулицями Лондона чи будь-якого іншого англійського містечка (під час цієї кампанії я побувала в кількох містах), можна було навіть і не здогадатися, що відбувалася якась кампанія, що скоро вибори, бо вуличної агітації практично не було. Це, звичайно, мої перші вибори тут, і я не знаю, як було до цього. Результат цих виборів був відомий, перемогу лейбористам прогнозували, тому можна припустити, що партії не бачили особливого сенсу витрачатися на рекламу. Єдина вулична агітація, яку я бачила, була за лейбористів.
Про те, що відбувається кампанія, а вона була швидкою – лише шість тижнів, звичайно можна було здогадатися з медіа, які досить активно її висвітлювали. Навіть безкоштовна щоденна газета Evening Standard, яку роздають у лондонському метро, вийшла 3 липня на передовиці зі статтею про їхню підтримку лейбористів Кіра Стармера. Тобто, у Великій Британії напередодні виборів медіа можуть засвідчити, кого вони підтримують. Цю газету читають мільйони людей. Проте, невідомо, чи хтось в останній момент під цим впливом змінив свою думку й вирішив проголосувати за лейбористів, з огляду на те, наскільки у них великий відрив від консерваторів. Проте, постає інше питання: наскільки молодь, яка переважно «сидить» у соцмережах, була в курсі цієї кампанії?
У публічному просторі якихось великих маніфестацій, передвиборчих зібрань чи дебатів, наприклад на стадіоні, не було. Кандидати тут намагаються взаємодіяти з виборцями на своїх округах. Тобто, традиційно кандидати ходять у люди, від дверей до дверей, підходять до людей просто на вулицях у своєму районі й питають: «Ви тут живете і голосуєте?». Кілька моїх знайомих українців розповідали, що до них підходили кандидати в їхніх районах десь на світлофорі й питали, чи вони голосують.
