З початку великої війни близько 85 тисяч українських біженців знайшли тимчасовий притулок у Румунії. Українські психологині Янна Ніколайчук і Галина Р.
З початку великої війни близько 85 тисяч українських біженців знайшли тимчасовий притулок у Румунії. Українські психологині Янна Ніколайчук і Галина Раховецька – теж біженки. Вони працюють у міжнародних гуманітарних організаціях, допомагаючи співвітчизникам. Депресія, ПТСР, тривожність – запитів дуже багато. Як психологи допомагають українцям, які стикнулися зі стресом через війну – читайте детальніше у матеріалі РБК-Україна.Янна Ніколайчук: «Ми всі маємо повернутися додому психічно здоровими»
Янна – сертифікований тренер Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), арт-терапевт, фахівець з метафоричного підходу в психології.
– Війна застала мене в Києві. Разом із донькою ми, як і чимало наших співвітчизників, пройшли через початковий шок втечі. Коли ж трохи оговталися, я, розуміючи, що чимало людей переживають теж саме, поставила собі запитання: як можу допомогти іншим? І зараз я підтримую українців в їх боротьбі із психологічними травмами.
– З якими головними складнощами ви стикаєтеся в роботі?
– Оскільки я теж відчула на собі специфічний ефект біженця, то особливих проблем і роботі практично й не відчуваю. Іноді важко буває емоційно, адже потрібно віддавати чимало власної енергії. Разом з тим, коли бачу, як після терапії людині стає легше, спостерігаю позитивну динаміку її стану, то й самій на душі легше стає.
Одна з таких історій – це історія 17-ї дівчини, назвемо її Тетяною, яку до мене на консультацію привели батьки. Дівчина повністю закрилася в собі, майже не виходила зі своєї кімнати, не розмовляла, цікавилася лише малюванням. Мовчала Тетяна й на наших перших сеансах.
Тоді я запропонувала їй ті емоції, які вона переживає, намалювати. Спробувати передати свій настрій, образи й символи, які вона наразі бачить у своєму уявленні, на папері. І це спрацювало!
Дівчина поступово почала відкриватися. А через півтора місяця терапії стала вже доволі емоційно розповідати про свої переживання, про самотність та невпевненість, спричинені війною та переїздом. Ще через деякий час відбулася ще більша трансформація, і з мовчазної, пригніченої дівчини Тетяна перетворилася на впевнену особистість, яка вже будувала плани на навчання у виші.
– Як би ви визначили основні психологічні проблеми, з якими стикаються біженці?
– Насамперед це відчуття втрати, провини, покинутості, депресія, панічні атаки. Нерідко ці негативні явища посилюються сімейними конфліктамии або навіть розладами харчової поведінки. Ті, хто пережив бомбардування а то і втрату близьких, часто страждають на ПТСР. Їх лякають будь-які гучні звуки.
Тут важливо якомога раніше звернутися по допомогу до фахівців. Наприклад, одна моя клієнтка, яка пережила жахіття окупації в Херсоні, дуже довго пригнічувала свої переживання і лише коли зрозуміла, що самотужки зі своїм станом їй не впоратися, прийшла до мене. Працюємо, що називається, крок за кроком, і позитивні зрушення вже є.
Суттєва проблема, яка негативно впливає на психологічний стан наших біженців, – тривалий і нерідко безрезультатний пошук роботи. Так, до мене звернувся один багатодітний батько, який перебував у глибокій депресії. Його сім’я, після того, як їх квартиру в Харкові було зруйновано під час чергового бомбардування, змушена була евакуюватися до Бухареста. Фінансових запасів сім’я не мала, бодай будь-якої роботи тривалий час на чужині її глава знайти не міг.
