Поставки танків Leopard і Abrams для ЗСУ наближаються до завершення, а нових домовленостей немає. Що заважає союзникам передати бронетехніку.
Поставки Leopard і Abrams підходять до завершення, а нових рішень про передачу бойових машин поки немає. Фокус розбирався, чому союзники стримані у бронетанковій допомозі, як змінилась роль танків на фронті та що насправді потрібне ЗСУ.
Аналітики з Defense Express зазначають: основні очікувані партії важких танків — Leopard 1A5 (32 одиниці з Німеччини, Данії та Нідерландів) та Abrams M1A1 SA (49 машин від Австралії) — можуть виявитись останніми, підтвердженими для України. Після цього — потенційна «паузa» у надходженні — і більше жодних офіційних заяв про передачу не відомо.
Серед доступних джерел радянських танків — тільки Польща і Чехія. Обидві країни можуть надати Т-72 (польські PT-91 і чеські T‑72M4CZ), але кількісно ресурси вкрай обмежені.
Щодо сучасних НАТО-технік — Leopard 2 є в озброєнні близько 20 держав, але кількість резервів незначна. Щоб передати ще хоч кілька танків, потрібна координація кількох країн та політичне рішення про ослаблення власних арсеналів.
Виробництво нових Leopard 2A8 просувається повільно: Німеччина замовила 18 машин на поставку у 2025-2026 рр., а Швеція — 44 танки, але отримає їх лише до 2031 року при темпі приблизно 50 танків на рік.
Ослаблює ситуацію і дефіцит фінансування: або необхідна мобілізація заморожених російських активів, або узгодження європейського фінансування.
