Резонансне вбивство Ставроса Демосфеноса в Лімассолі стало символом кінця цілої доби кіпрського підпілля. Про це пише видання «Антикор».Для одних він залишався успішним підприємцем та посередником
Резонансне вбивство Ставроса Демосфеноса в Лімассолі стало символом кінця цілої доби кіпрського підпілля. Про це пише видання «Антикор».
Для одних він залишався успішним підприємцем та посередником між великим бізнесом та владою, для інших — мафіозним «кардиналом у тіні», чий вплив сягав далеко за межі острова.
Постріли, що прогриміли рано-вранці, обірвали не тільки життя конкретної людини, а й ударили по складній системі, де переплелися офшорні капітали з росії, місцева корупція, міжнародні інтереси та кримінальні структури. Щоб зрозуміти, кому могло бути вигідним усунення Демосфеноса, потрібно розглянути його біографію, зв’язки та роль у формуванні тіньової економіки Кіпру.Від вуличних розбірок до «сірого кардинала»
Ставрос Демосфенос народився 1976 року. Його хрещеним став Антоніс Фаньєрос – легендарна постать кіпрського кримінального світу, якого називали «босом усіх босів». З дитинства Демосфенос вбирав атмосферу лімассольських вулиць, де у 1990-х роках точилися запеклі війни між угрупованнями за контроль над портом, проституцією, нелегальними казино та контрабандою автомобілів.
До початку 2000-х він зумів об’єднати під своїм контролем більшу частину нелегального бізнесу міста, проявивши себе не лише як жорсткий, а й як украй прагматичний лідер. Переломним моментом стало знайомство з адвокатом Фаносом Філіппоу – партнером юридичної фірми майбутнього президента Кіпру Нікоса Анастасіадіса. Допомагаючи вирішувати проблеми силовими методами, Демосфенос отримав доступ до політичних та юридичних кіл.
Поступово його угруповання перетворилося на неофіційний «силовий інструмент» політичної еліти. Коли Анастасіядіс став президентом, вплив Демосфеноса досяг апогею. Йому приписували контроль над портом Лімассола, через який йшов потік викрадених автомобілів та сірих поставок для заможних росіян, які переселилися на Кіпр за програмою «золотих паспортів».
