«Лимонні дольки» — легендарний мармелад у синіх банках.
І сьогодні вони залишаються одними з найвпізнаваніших солодощів на пострадянському просторі
Є покоління, яке впізнає їх навіть наосліп — за хрускотом цукру під зубами й легкою цитрусовою кислинкою на язику. Ще до того, як ми дізналися слово «маркетинг», ці яскраві желейні півмісяці в синіх бляшанках уже були справжнім брендом: символом гостин, «дефіцитних» свят і тих самих рідкісних моментів, коли на стіл ставили щось «для дітей».
Мармелад «Лимонніе дольки» не просто пережив епоху СРСР — він перетворився на смак, за яким дорослі впізнають власне дитинство, а нове покоління відкриває для себе, якими були солодощі «як колись». «Телеграф» розповість про це детальніше.Європейська витонченість на радянських фабриках
Ідея мармеладу у формі фруктових скибочок прийшла з Франції наприкінці XVIII століття. «Король солодощів» Олексій Абрикосов першим налагодив промислове виробництво вишуканих мармеладів ще до революції.
У 1930-х роках московська фабрика «Ударниця» адаптувала рецепт для масового виробництва. Секретом успіху став агар-агар — желеутворювальний компонент з морських водоростей, який дозволив створити унікальну двошарову структуру: м’яку желейну серцевину і хрустку «корочку», щедро посипану цукром.
