Что же известно о новом лидере британских консерваторов, которому со второй попытки удалось получить высший пост в своей партии? (укр.)
У неділю ввечері 23 жовтня були практично розвіяні сумніви щодо того, хто стане лідером британської Консервативної партії та, відповідно, наступним прем’єр-міністром.
Після того як Борис Джонсон відмовився від участі у внутрішньопартійних виборах, єдиним кандидатом із достатньою підтримкою однопартійців у парламенті був колишній міністр фінансів Ріші Сунак. Так і сталося: вже наступного дня, 24 жовтня, його офіційно оголосили новим очільником торі.
Що ж відомо про нового лідера британських консерваторів, якому з другої спроби таки вдалося здобути найвищу посаду у своїй партії? І з якими викликами йому вже незабаром доведеться зіткнутися?
Заможний син іммігрантів
Ріші Сунак стане першим в історії прем’єр-міністром Британії індійського походження (на що, до речі, вже звернули увагу медіа в Індії) та практикуючим індуїстом: прабатьки Сунака народилися в Пенджабі, а батьки (лікар і власниця місцевої аптеки) у 1960-ті роки емігрували до Британії зі східної Африки.
„Вони працювали день і ніч, відкладали гроші та йшли на жертви, щоб забезпечити краще майбутнє для своїх дітей (у Сунака є молодші брат і сестра)“, – так відгукувався про них Сунак уже під час першої кампанії за посаду лідера торі. І не забував провести паралелі з Маргарет Тетчер, яка теж народилася в незаможній сім’ї.
Попри мігрантське походження, Сунак має доволі традиційний для консерваторів бекграунд.
Він вчився у платних приватних школах, зокрема елітному Вінчестерському коледжі, й закінчив Оксфорд за традиційною для британської еліти спеціальністю „Філософія, політика й економіка“ (як, до слова, і Ліз Трасс).
На відміну від Трасс, Сунак кардинально не змінював політичних поглядів і вже в університетські роки стажувався в штаб-квартирі Консервативної партії. Та в політику він прийшов значно пізніше від неї.
Після закінчення Лінкольн-коледжу у 2001 році Сунак починає працювати в інвестбанку Goldman Sachs і паралельно вступає на програму МВА у Стенфордський університет за стипендією Фулбрайта. Там він і знайомиться з майбутньою дружиною Акшатою Мурті – донькою індійського мільярдера Нараяна Мурті, власника ІТ-гіганта Infosys.
З 2006 року Сунак повертається до Британії, де будує успішну кар’єру на фінансових ринках та одружується з Акшатою. За рахунок її майже 1%-ї частки в Infosys cтатки подружжя оцінюються в 730 мільйонів фунтів стерлінгів, через що газета The Sunday Times включила їх до списку 250 найбагатших британців.
Сам Сунак, однак, публічно про свої статки не говорить і на питання про надмірну привілейованість відповідає ухильно. Каже, що своїх двох доньок вчить цінувати те, що вони мають, і нагадує, що сім’я його дружини також не народилася заможною.
Депутат із першої спроби
Політична кар’єра Ріші Сунака починається ще у 2010 році, коли він розпочинає працювати в Консервативній партії.
Спершу він працює в консервативних мозкових центрах, де, серед іншого, досліджує представленість національних меншин у політиці.
У 2014-му Сунак стає кандидатом у депутати в окрузі Річмонд у Північному Йоркширі, де понад століття перемагали консерватори, а перед тим там висувався колишній лідер торі Вільям Гейг.
Це означає, що місце в Палаті громад для нового кандидата було для нього, по суті, гарантованим.
Ідеальні умови для старту політичної кар’єри.
У парламенті Сунак спершу працює в комітеті з питань довкілля, а пізніше, в уряді Терези Мей, обіймає посаду молодшого міністра міністерства житлобудування й місцевого врядування.
У 2016 році Ріші Сунак виступав за вихід Великої Британії з Європейського Союзу – до слова, всупереч своєму попереднику на окрузі Гейгу. Він пояснював своє рішення тим, що в спільному ринку ЄС британська економіка буде скорочуватися, а Brexit дозволить укласти вигідні торговельні угоди з рештою світу.
Ще один аргумент, дещо несподіваний від сина іммігрантів, – це необхідність посилити контроль над прибулими до Британії.
Послідовна прихильність до Brexit (Сунак тричі голосував у парламенті за угоду, яку підготував уряд Мей) і підтримка Бориса Джонсона під час виборів нового лідера Консервативної партії дозволила політику продовжити кар’єру і в новому кабінеті.
