Цього тижня угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан вкотре грубо спровокував майже всіх сусідів У.
Про те, чому Угорщину часто називають головним другом Кремля в Євросоюзі, як її влада спекулює на «расовому питанні» та заважає антиросійським санкціям, чи має Будапешт територіальні претензії до України і чи варто очікувати від Угорщини нових проблем – у матеріалі РБК-Україна.
Цього тижня угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан вкотре грубо спровокував майже всіх сусідів Угорщини. Він прийшов на футбольний матч із шарфом, де було зображено карту «Великої Угорщини» – земель, які до кінця Першої світової були частиною Королівства Угорщина і були втрачені угорцями в 1920 році згідно з Тріанонським мирним договором.
Це було розцінено як зазіхання Будапешта на території одразу кількох сусідів: України, Румунії, Словаччини, Австрії, Сербії, Хорватії. Австрійська та словацька влада відповіли в іронічному дусі: мовляв, після краху Королівства Угорщина пройшла вже сотня років, карта Європи має зовсім інший вигляд і непогано було б угорській владі про це дізнатися.
Україна відреагувала набагато серйозніше: угорському послу в Києві заявили про неприпустимість будь-яких зазіхань на нашу територіальну цілісність і вимагали вибачень від Будапешта. Це не дивно: коли значна частина української території перебуває під реальною, російською окупацією, коли дев’ять місяців триває повномасштабна війна, навіть напівнатяки на якісь ще територіальні претензії до України апріорі викликають максимальне обурення.
Ця витівка Орбана вкотре довела, що Угорщина – не лише найпроблемніший західний сусід України, а й головне джерело головного болю у всьому Євросоюзі, як для Києва, так і для Брюсселя.
Відносини між Україною та Угорщиною почали загострюватися ще задовго до лютневого вторгнення РФ. Головна претензія з боку угорців – ухвалений Україною закон про освіту, згідно з яким у майбутньому частка навчання українською мовою має поступово зростати. Це наклалося на перманентні претензії Будапешта до Києва про нібито регулярну дискримінацію закарпатських угорців за національно-мовною ознакою. Свою роль відігравали й окремі антиугорські провокації на Закарпатті – причетність Росії до яких об’єктивно доведена.
У період осінньо-зимової ескалації 2021-2022, коли країна-агресор ще накопичувала на кордоні з Україною свої війська і обговорювалися варіанти можливого російського вторгнення, Орбан такий сценарій категорично і публічно відкидав.
Мітинг провладної угорської партії Фідес (фото: Getty Images)
Коли велика війна почалася, Орбану все ж таки довелося засудити агресію Москви та підтримати територіальну цілісність України. Утім, угорський лідер одразу ж дав зрозуміти, що ні на яку допомогу, окрім хіба що гуманітарної, з боку Будапешта Україні розраховувати не варто. Про постачання зброї, приміром, взагалі не могло йтися, Угорщина заборонила навіть транзит західної зброї через свій кордон з Україною, хоча з логістичної точки зору це могло стати непоганим варіантом.
Поки Україна відбивала першу хвилю російської агресії, Орбан готувався до призначених на початок квітня парламентських виборів. Звичайно, тема російсько-української війни стала однією з найголовніших у кампанії його партії Фідес. Орбан активно спекулював на страхах звичайних угорців якось бути втягнутими у протистояння та гостро критикував антиросійські санкції Заходу. Зрештою, він договорився до того, що назвав українського президента Володимира Зеленського своїм «противником» – на виступі одразу після впевненої перемоги Фідес із результатом у 54% голосів.
Звісно, результат Орбану забезпечили не лише спекуляції на російсько-українській війні. Фундамент успіху – багаторічний системний соціальний популізм у вигляді штучно занижених цін на комуналку, обширних соцвиплат населенню тощо.
