Що відомо про мирні переговори між Росією, Україною та США в Абу-Дабі 23 — 24 січня 2026 — що пропонують Києву, чому Росія хоче забрати весь Донбас без бою, яка роль Трампа — Геополітика
Переговори між Україною, Росією та США в Абу-Дабі не принесуть значних змін, оскільки територіальне питання Донбасу залишається невирішеним.
Західні медіа стверджують, що Москва використовує переговори для фіксації своїх вимог, тоді як Україна вимагає чітких безпекових гарантій перед будь-якими поступками.
На тлі Всесвітнього економічного форуму в Давосі друге дихання отримали перемовини між Росією та Україною. Делегації сторін вже перебувають у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів, де намагаються знайти формулу можливого компромісу для завершення російсько-української війни. Втім, попри гучні заяви американського президента Дональда Трампа та особисті контакти між президентами США та України – очікувати реального прориву досі важко, адже ключове питання – контролю над Донбасом – лишається невирішеним.
24 Канал проаналізував публікації в західних медіа на фоні підготовки до зустрічі української, американської та російської делегацій в Абу-Дабі, щоб з’ясувати, чи варто очікувати суттєвого прориву від цього раунду дипломатичних зусиль, які концепції майбутньої мирної угоди обговорюються у ЗМІ та чи Кремль дійсно готовий до змістовного діалогу для завершення війни. Переговори в Абу-Дабі: чого чекати?
Слідом за гучними промовами на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, делегації України, Росії та США відправились в Абу Дабі, де відбувається черговий раунд мирних перемовин. Попри зміну локації, зміст розмови, дуже ймовірно, залишиться без змін, адже ключовим питанням знову стають території – тема, в якій для України простір для компромісу вкрай обмежений – як у політичному, так і в безпековому сенсі.
За повідомлення Reuters, українська та російська сторони ще до початку прибуття самих делегацій в ОАЕ публічно дали зрозуміти, що своїх позицій щодо територіального питання вони не змінювали. Москва наполягає, що будь-яка угода можлива лише за умови, якщо Україна відмовиться від решти контрольованої нею частини Донецької області, а це приблизно 20% регіону, які Росії так і не вдалося захопити за чотири роки війни. Київ цю вимогу відкидає, вважаючи її неприйнятною.
Для України ці переговори відбуваються на тлі складної ситуації з енергетикою. Зима 2026 року стала однією з найважчих, якщо вже не найважчою, за весь час повномасштабної війни, а росіянам все ж вдалося своїми ракетними та дроновими ударами залишити великі міста, особливо столицю – без світла і тепла.
Київ прямо пов’язує ескалацію атак проти енергетики із відсутністю в Кремля реального інтересу до миру та якогось змістовного діалогу. Москва ж паралельно заявляє, що готова до дипломатії, але «досягатиме своїх цілей військовими методами», якщо «питання Донбасу» не буде вирішене під час зустрічі.
Склад делегацій також дуже промовисто говорить про зацікавленість Москви.
Російську делегацію в Абу-Дабі очолює Ігор Костюков – очільник воєнної розвідки РФ. Попри те, що його посада звучить доволі значуще, сам він є фігурою радше технічного рівня та позбавлений реального мандата на ухвалення серйозних рішень. Його участь швидше сигналізує про бажання Кремля вчергове зафіксувати свої позиції та відіграти чергову псевдодипломатичну виставу для американців, ніж про готовність до реального компромісу.
Українська ж делегація виглядає значно ширшою і змістовнішою. До Абу-Дабі Київ направив секретаря РНБО Рустема Умєрова, керівника Офісу президента Кирила Буданова, першого заступника керівника ОП Сергія Кислицю, лідера фракції «Слуга Народу» Давида Арахамію та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Таке поєднання політичного, військового і дипломатичного рівнів сигналізує про те, що саме таки Україна підходить до переговорів серйозно і готується дискутувати про конкретні параметри майбутньої мирної угоди.
У сукупності це знову підкреслює асиметрію підходів України та Росії. Для Києва ці перемовини, вочевидь, потенційна точка для ухвалення складних рішень і компромісів із довгостроковими наслідками. Власне, про готовність президента Зеленського до компромісів заявив і Дональд Трамп.
Для Москви ж це радше показушний процес, у якому чиновник третього ешелону може імітувати бурхливу діяльність, не беручи на себе реальних політичних зобов’язань, адже він на це банально не уповноважений.
